Ольгу вразив його абсолютно молодий, приємний та інтелігентний голос, що не в’язався із зовнішнім виглядом. Дівчина суворо наказала йому лежати і відпочивати, запевнивши, що ніхто його на вулицю прямо зараз не жене. Трохи подумавши, вона тактовно запропонувала йому скористатися ванною, щоб змити з себе втому і вуличний бруд. Чоловік збентежено оглянув свій непрезентабельний вигляд і з щирою вдячністю погодився на водні процедури.
Ольга відкрила шафу і дістала звідти чисті речі свого рідного брата, який часто залишав у неї змінний одяг, щоб не возити сумки. Там же в невеликій косметичці знайшлася і забута запасна бритва. Вирішивши, що завтра купить братові нове приладдя, дівчина віднесла рушник, білизну і бритву в санвузол. Повернувшись до гостя, вона знову спробувала допомогти йому піднятися, але він м’яко відсторонив її руку і повільно встав сам.
Поки у ванній шуміла вода, господиня квартири встигла перестелити ліжко чистою білизною, безперервно сперечаючись сама з собою. Внутрішній голос застерігав її від ризику, нагадуючи, що в будинку миється незнайомець, який може виявитися злодієм або кимось гіршим. Однак інша частина її душі благала не виганяти хворого на вулицю, підкоряючись звичайному людському співчуттю. Сумніви розвіялися, коли з ванної вийшов оновлений Антон — дівчина побачила перед собою досить молодого, хоч і виснаженого хлопця.
Чоловік почувався вкрай ніяково в чужому одязі, який був йому відверто великий, і виглядав трохи жалюгідно. Помітивши свіжозастелений диван, він почав вкотре розсипатися у вибаченнях за завданий клопіт. Подякувавши за розкішний суп і чисті речі, він знову твердо заявив про намір покинути затишну квартиру. Але добре серце Ольги просто не дозволило їй відпустити цю слабку людину в нікуди.
Вона мовчки підійшла до нього, м’яко підштовхнула до спального місця і веліла набиратися сил до повного одужання. На її запитання про ім’я гість тепло посміхнувся і представився Антоном. Наступного дня під час робочої зміни Наталія картала подругу за такий нерозсудливий вчинок, називаючи ідіоткою. Колега лякала її заразними хворобами та неминучою крадіжкою всього цінного майна з порожньої квартири.
Ольга лише відмахувалася, стверджуючи, що брати в неї зовсім нічого — ні грошей, ні коштовностей у домі не було. Наталія продовжувала обурюватися, нагадуючи про зароблену важкою працею побутову техніку та меблі, які не падають з неба. Не в силах більше слухати повчання, дівчина попросила подругу не бурчати, зізнавшись, що просто не може викинути живу людину на вірну загибель. Після роботи вона з легким серцем закупила продукти та ліки, раптово усвідомивши, як приємно робити щось хороше не тільки для себе…
