Барон різко, безкомпромісно й із лячною, досі небаченою жорстокістю з усього розмаху вдарив своїми неймовірно широкими, міцними грудьми в тонкий, блискучий металевий бік легкого прогулянкового візочка, змусивши його небезпечно, критично нахилитися в бік газону. Цей складний, небезпечний фізичний маневр був виконаний ним із такою неймовірною, філігранною точністю й бездоганним просторовим розрахунком, що здавався довго відрепетируваним цирковим трюком, хоча насправді був актом чистого, неконтрольованого відчаю й самопожертви. Візочок, миттєво втративши свою надійну точку опори на рівній доріжці, жалібно, голосно скрипнув своїми невеликими пластиковими колесами, неприродно відірвався від асфальту й, описавши в повітрі коротку, страшну дугу, з глухим, моторошним стуком перекинувся на м’яку, густу зелену траву.
У ту саму страшну, фатальну мить час для переляканої до півсмерті, нічого не розуміючої Марини ніби справді зупинився, перетворившись на густу, непроникну, в’язку субстанцію, крізь яку вона фізично не могла зробити вдих або навіть просто голосно закричати. Молода жінка з неправдоподібно розширеними від неймовірного, паралізуючого жаху очима в уповільненій зйомці дивилася, як найдорожча, найцінніша в її житті істота разом із візочком стрімко летить на землю з незбагненної вини її найулюбленішого собаки. Серце люблячої матері болісно пропустило один важкий удар, а потім відчайдушно забилося в грудях із шаленим, нестерпним темпом, рясно перекачуючи по венах чистий, нерозбавлений адреналін і крижаний, первісний, тваринний страх.
Маленький Данило, який, на велике щастя, був дуже надійно й гранично міцно пристебнутий спеціальними, міцними п’ятиточковими ременями безпеки, дивом не вилетів зі свого затишного, м’якого гніздечка під час такого жорсткого, неконтрольованого й страшного падіння на землю. Однак від різкого, сильного, цілком несподіваного поштовху й удару боком об тверду землю малюк миттєво прокинувся, широко розплющив свої перелякані очі й голосно, пронизливо, надривно заплакав. Його тонкий, сповнений неймовірної дитячої образи, болю й непідробного страху гучний плач далеко рознісся тихою, безтурботною алеєю старого парку, змусивши зграйку мирно відпочиваючих на гілках горобців у паніці, з шумом злетіти в високе небо.
Найперша, цілком природна, логічна й інстинктивна думка, яка сліпучою блискавкою пронизала затуманену свідомість оціпенілої від глибокого шоку Марини, полягала в тому, що їхній улюблений, завжди такий слухняний і вірний пес раптом, безповоротно збожеволів. Вона, вихопивши нелюдський, хрипкий крик, у сліпій паніці кинулася до перекинутого, лежачого на боці візочка, готуючись голими руками, ціною власного життя захищати свою плачучу, безпорадну дитину від здичавілого, як їй тоді здавалося, великого, кровожерного й небезпечного хижака. Але те шокуюче, неймовірне видовище, яке вона в деталях побачила в наступну коротку мить, змусило її як укопану завмерти на місці й повністю, докорінно переосмислити все, що відбувалося на залитій яскравим сонцем зеленій галявині.
Величезний, розлючений, забризканий слиною пес, усупереч усім її найстрашнішим, апокаліптичним побоюванням і материнським страхам, навіть не намагався наблизитися до голосно плачучої, переляканої дитини чи завдати їй хоч якоїсь, бодай найменшої фізичної шкоди. Натомість розлючений Барон, видаючи безперервне, глухе, люте й моторошне гарчання, люто, безжально й несамовито рвав своїми неймовірно гострими, білосніжними іклами й потужними, міцними кігтями м’яку дитячу байкову ковдру з кумедним малюнком. Ця легка, квітчаста, ніжна тканина, яка ще якусь хвилину тому дбайливо вкривала сплячого малюка, тепер жалюгідним, зім’ятим клубком валялася на прим’ятій, забрудненій землі за кілька кроків від перекинутого, поскрипуючого колесами візочка.
Потужний, натренований собака буквально впадав у якесь дике, первісне шаленство, методично, цілеспрямовано й жорстоко знищуючи цей невинний шматок м’якої тканини, ніби то був найстрашніший, найзаклятіший і найнебезпечніший ворог у всьому великому світі. Дрібні, розірвані клапті м’якого матеріалу хаотично розліталися в усі боки, змішуючись у повітрі з вирваними з корінням зеленими травинками й вологими грудками чорної землі, що фонтаном летіли з-під потужних, з остервенінням шкрябаючих ґрунт собачих лап. Марина, неймовірно важко, зі свистом дихаючи й безуспішно намагаючись угамувати сильне, велике тремтіння в похололих руках, повільно, насилу перевела свій приголомшений, нерозуміючий погляд із плачучого сина на те саме місце, де продовжував шаленіти вірний Барон.
Саме там, серед розтерзаних на дрібні клапті, безнадійно забруднених сирою землею квітчастих тканинних лоскутків дитячої ковдри, молода, тремтяча від страху мати нарешті помітила справжню, крижану причину такої неадекватної, моторошної поведінки свого собаки. Посеред повністю знищеної, розірваної тканини, звиваючись усім своїм огидним тілом і агресивно, загрозливо розмахуючи своїм смертоносним, загнутим догори хвостом із гострим, мов голка, жалом, перебував величезний, м’ясистий, вугільно-чорний, огидний скорпіон. Це жахливе, цілком нетипове й чуже для їхньої спокійної кліматичної зони членистоноге створіння зло, з сухим тріском клацало своїми потужними, хітиновими клешнями, відчайдушно намагаючись захиститися від велетенського, невблаганного пса, що нападав на нього.
Екзотичний скорпіон, раптово опинившись поза своїм затишним, темним і теплим укриттям у глибоких складках дитячої тканини, тепер почувався максимально вразливим, загнаним у кут, і тому демонстрував найвищий, відчайдушний ступінь отруйної агресії. Його гладкий, блискучий, ніби вкритий товстим шаром чорного глянцевого лаку міцний хітиновий панцир зловісно, моторошно поблискував на яскравому денному сонці, а товстий, сегментований хвіст із краплею отрути на кінці нервово, ривками смикався з боку в бік. Він був абсолютно, цілком готовий будь-якої секунди, за першої ж нагоди завдати свого блискавичного, смертоносного удару по будь-якому живому об’єкту, який через необережність наважиться наблизитися до нього на критичну відстань стрімкого кидка.
Для переляканої Марини, яка все своє свідоме життя спокійно прожила в безпечному, помірному північному кліматі, вигляд цього мерзенного, тропічного монстра здавався якоюсь цілком безглуздою, чудовиською, викликаною найсильнішим стресом реалістичною галюцинацією. Звідки це небезпечне, екзотичне отруйне створіння взагалі могло з’явитися у звичайному, доглянутому міському сквері на початку літа, залишалося цілковитою, моторошною, містичною загадкою, логічної відповіді на яку в той панічний момент просто не було й бути не могло. Можливо, цей небезпечний утікач нещодавно таємно втік із чийогось погано зачиненого приватного домашнього тераріуму, або ж випадково, контрабандою прибув до їхнього тихого міста разом із запиленими коробками екзотичних південних фруктів, які активно продавалися на ринку неподалік…
