Чиста, прозора водяна гладінь великого місцевого озера, немов гігантське, бездоганно гладеньке природне дзеркало, чітко відбивала в собі безкрає, пронизливо-блакитне, безхмарне небо й рідкісні, що пропливали у височині, білосніжні, пухнасті хмари. Уздовж звивистої берегової лінії тихо, умиротворено шелестіли високі, стрункі зелені очерети, у густих заростях яких час від часу діловито, голосно й метушливо крякали зовсім невидимі неозброєному оку полохливі дикі качки. Уся ця розслаблена, умиротворена, сповнена гармонії й природної краси літня атмосфера ніби спеціально, з чиєїсь доброї волі була створена для спокійного, безтурботного сімейного відпочинку далеко від галасливої, запорошеної й виснажливої міської метушні.
Яскраві, пекучі сонячні промені, насилу пробиваючись крізь густе, щільне смарагдове листя вікових, розлогих дубів і високих кленів, малювали на сірій асфальтовій доріжці химерні, постійно мінливі, танцюючі мереживні світлові візерунки. Марина старанно, з материнською турботою котила візочок саме цими світлими, добре освітленими й прогрітими ділянками алеї, намагаючись вправно уникати глибоких, холодних і сирих тіней, щоб мирно сплячому Данилові було якомога тепліше й затишніше. Пластикові колеса сучасного дитячого транспорту видавали ритмічне, тихе, рівне й майже гіпнотичне шарудіння, яке діяло на напружену нервову систему втомленої молодої матері значно краще й ефективніше за будь-який, навіть найсильніший медикаментозний заспокійливий засіб.
Барон, попри свій зовнішній, показний спокій і удавану розслабленість, безупинно продовжував виконувати свою головну, охоронну роботу так, ніби вони перебували не в мирному міському парку, а на небезпечному, неохоронюваному державному кордоні. Кожні кілька хвилин дисциплінований пес різко зупинявся, граційно повертав свою велику, лобату голову назад і неймовірно уважно, вивчально дивився на Марину, очікуючи від неї невидимого, подумки поданого підтвердження правильності обраного ним маршруту прогулянки. Отримавши у відповідь на своє німе запитання легку, лагідну, схвальну усмішку улюбленої господині, вівчарка знову стрімко рвалася вперед, гордо, немов прапор, несучи свій пухнастий чепрачний хвіст і випромінюючи абсолютну, непохитну впевненість у власних силах.
Барон, невідступно дотримуючись своєї давньої, виробленої роками корисної звички, швидко біг трохи попереду рівно, плавно котячогося дитячого візочка, діловито й гранично уважно перевіряючи всі найближчі паркові околиці на предмет будь-яких, навіть найменших можливих загроз. Його вологий, блискучий чорний ніс безупинно, мов насос, втягував у себе сотні різних, невидимих людині запахів, аналізуючи приховану, складну картину світу з вражаючою, майже недосяжною математичною точністю й феноменальною швидкістю. Жодна прудка білка, жоден стрімко пролітаючий повз лісовий птах чи випадково, помилково забріла на їхню тимчасово окуповану територію чужа безпритульна собака не могли вислизнути з-під його пильного, суворого й професійного контролю.
Навколишня природа довкола здавалася справжнім, бездоганним утіленням абсолютного, глибокого й безтурботного спокою, який, здавалося, ніщо не віщувало порушити в цю чудову, залиту золотавим, сліпучим літнім сонцем тиху післяобідню пору. Маленький Данило мирно, солодко й цілком безтурботно спав у своєму глибокому, зручному візочку, надійно й міцно пристебнутий м’якими, широкими ременями безпеки, дбайливо вкритий легкою, дихаючою бавовняною ковдрою від будь-яких випадкових, різких поривів вітру. Марина щиро, розслаблено усміхалася своїм думкам, насолоджуючись цими рідкісними, дорогоцінними хвилинами благословенної тиші, милуючись осліпними відблисками світла на спокійній водяній гладіні озера й абсолютно, безмежно довіряючи безпеку своєї сплячої дитини вірному, сильному псові, що йшов попереду.
Раптом, без жодного попередження, ця ідилічна, пронизана світлом і гармонією картина була грубо, безжально й страшно розірвана цілком несподіваною, лячною й радикальною зміною у звично спокійній, передбачуваній поведінці слухняного собаки. Барон як укопаний, ніби натрапивши на невидиму перешкоду, завмер просто посеред вузької, посипаної дрібним гравієм піщаної доріжки, немов уперся в абсолютно нездоланну, смертельно небезпечну й моторошну бетонну стіну. Жорстка, густа шерсть на його мускулястій, широкій спині й потужному, сильному загривку в одну мить стала дибки, перетворивши гладкий, красивий силует домашнього пса на наїжачений, жахливий і загрозливий контур розлюченого дикого хижака.
Розумні, зазвичай такі добродушні, лагідні й спокійні очі німецької вівчарки раптом різко потемніли, небезпечно звузилися й по вінця наповнилися первісною, холодною, неконтрольованою люттю, спрямованою на невидимого поки що людському оку страшного ворога. Його чутливі, рухливі вуха, які ще якусь секунду тому розслаблено й ритмічно похитувалися в такт швидким крокам, тепер щільно, агресивно й зло притислися до великого черепа, виразно демонструючи найвищий, піковий ступінь нервового напруження. Із найтемніших глибин його потужних, неймовірно широких грудей, немов із жерла давно сплячого, але раптом пробудженого вулкана, вирвався низький, вібруючий і по-справжньому моторошний, крижаний утробний рик, від якого кров буквально стигла в жилах.
Марина, глибоко занурена у свої світлі, приємні материнські думки й мрії про майбутнє, навіть не відразу змогла усвідомити всю глибину, серйозність і реальність тієї тривожної, разючої зміни, що миттєво сталася з її зазвичай спокійним улюбленцем. Вона інстинктивно, підкоряючись якомусь внутрішньому відчуттю тривоги, сповільнила крок, здивовано, нерозуміюче й уже трохи стривожено дивлячись на напружену, немов натягнута до межі гітарна струна, скам’янілу спину Барона, що завмер посеред паркової алеї. У її свідомості ще навіть не встигла остаточно сформуватися думка про якусь можливу, реальну небезпеку, як наступні події почали стрімко, невблаганно й жорстоко розгортатися з моторошною, кінематографічною швидкістю й невідворотністю.
Навчений пес, чиї природні інстинкти були до краю загострені тисячоліттями суворої собачої еволюції й довгими, важкими роками суворого службового дресирування, не став марнувати дорогоцінні, рятівні частки секунди на порожній, безглуздий гавкіт чи спроби попередити господиню. Він, відштовхнувшись сильними задніми лапами від землі, здійснив блискавичний, неймовірно потужний і математично точно прорахований стрибок у бік мирно, плавно котячогося дитячого візочка, у якому все ще безтурботно, солодко спав нічого не підозрюючий малюк. Уся величезна маса його великого, важкого, мускулястого тіла, багаторазово помножена на шалений темп раптового, відчайдушного ривка, нищівно обрушилася на легку, алюмінієву конструкцію дитячого екіпажа з моторошною, майже фізично відчутною, руйнівною силою тарана..
