Акуратно відколовши фату і залишивши її на стільниці, Аліна попросила вибачення і пішла, бажаючи залишитися наодинці зі своїми думками. Судовий процес завершився через шість місяців, обернувшись для Леоніда умовним терміном завдяки похилому віку, бездоганному минулому та блискучим характеристикам. Проте, як відшкодування збитків йому довелося розлучитися практично з усіма своїми активами.
Сам же Віктор Степанович відмовився від фінансових благ, пожертвувавши відсуджені мільйони тому самому хоспісу, в стінах якого доживала свої останні дні його кохана Наташа. Шлюб Аліни та Артема юридично вцілів, проте незрима прірва лягла між ними назавжди. Дівчина взяла за звичку коротати вечори в компанії батька, насолоджуючись спільним чаюванням і затишним мовчанням.
Якось вона ризикнула запитати, чи принесла йому полегшення здійснена відплата. Вдивляючись у вуличну темряву, Віктор Степанович із гіркотою визнав, що помста не має цілющих властивостей, вона лише назавжди зачиняє потрібні двері, але сам біль зцілити не в силах. Трохи подумавши, він пошепки резюмував, що навіть просто зачинені двері — це вже важливе досягнення в цьому житті.
