Майбутня свекруха, Тамара Геннадіївна, взяла під свій тотальний контроль кожну деталь урочистості, аж до вибору конкретних сортів троянд для квіткових композицій та затвердження святкового меню. Поступатися ініціативою було не в її правилах, адже ця жінка звикла керувати абсолютно всім. Масивна і владна дама, чиї пальці були увішані важкими золотими перснями, мала настільки важкий погляд, що ринкові торговці вмить скидали ціну товару.
Її спадкоємець, Артем, вів під вінець Аліну — лагідну блондинку із затаєним сумом у погляді. Мати нареченого ставилася до обраниці сина виключно як до важкої повинності, змирившись із нею, немов із невідворотним стихійним лихом. Походження нареченої залишало бажати кращого: ні впливових покровителів, ні солідного посагу в неї не було.
Дівчинка осиротіла у п’ятирічному віці, втративши матір. Її вихованням займався Віктор Степанович — нічим не примітний заводський трудяга з огрубілими від важкої роботи руками. Чоловік зазвичай носив мішкуватий, немов із чужого плеча піджак, волів мовчати і ховати очі, дивлячись собі під ноги.
Ще під час першого знайомства родин Тамара Геннадіївна тихенько скаржилася своїй сестрі Раїсі, що її хлопчик гідний куди більш блискучої партії. Вона бідкалася через сліпу закоханість сина, але втішала себе поступливою вдачею майбутньої родички. При цьому постать свата викликала в неї лише презирливе пирхання та коментарі про його повну нікчемність.
Раїса солідарно підтискала яскраво нафарбовані губи, повністю поділяючи скептицизм сестри. Їхній клан успішно керував мережею будматеріалів, а чоловік Тамари, Леонід, володів прибутковим автосервісом і кількома ремонтними майстернями. На тлі їхнього добробуту Віктор Степанович виглядав абсолютним нулем, здатним запропонувати молодим хіба що запилений телевізор та куток у комунальній квартирі.
Під час бенкету родичі з боку нареченого заполонили практично весь простір ресторану. Це була галаслива, впевнена у власній винятковості публіка, що хизувалася брендовим вбранням і розкидалася гучними жартами. Гостей Аліни набралося заледве десяток: кілька подружок, далека рідня та жаліслива сусідка Зоя, яка допомагала з весільною сукнею.
Віктор Степанович скромно примостився з самого краю столу, намагаючись злитися з інтер’єром. Заради такої події батько нареченої все ж таки розщедрився на новий костюм — недорогий, темно-синій, але цілком охайний. Вузол краватки дався йому важко, тому Аліні довелося перев’язувати його тремтячими від хвилювання пальцями прямо перед РАЦСом…
