Між рідкісними стовбурами смерек і дубів мигнули перші силуети: приземкуваті, піджарі, з витягнутими мордами. Попереду бігла велика сука з рваним вухом, уся в шрамах, за нею, розтягнувшись у ланцюг, решта. Сім, вісім, десять… Михайло збився з рахунку, бачачи, як зграя вагається, розриваючись між інстинктом бігти і люттю чисельної переваги.
Вони почали зосереджуватися віялом, намагаючись оточити тигра, але той стояв і не відступав ні на крок. Михайло бачив, як напружилися м’язи на задніх лапах хижака, як кігті вп’ялися в мерзлу карпатську землю, як загривок настовбурчив до межі. І тоді зграя атакувала.
Першим стрибнув молодий кобель з рваною губою, мітячи в горло, але тигр розвернувся з неймовірною для його маси швидкістю і вдарив лапою навідліг. Удар був таким потужним, що пес пролетів три метри і впав у папороть, не видавши жодного звуку. Михайло побачив, як від кігтів залишилися чотири глибокі борозни на боці собаки, і кров бризнула на землю.
Решта не здригнулися: ватажок з рваним вухом атакувала з лівого флангу, ще двоє кинулися праворуч. Тигр крутився між ними, як вогняний смерч, і кожен рух його був точним, економним, смертоносним. Він перебив хребет одному собаці укусом у загривок, відкинув іншого ударом задніх лап, але їх було занадто багато.
Михайло бачив, як на спину тигра застрибнула невелика, але спритна сука, впившись зубами в основу хвоста. Самець заревів від болю, спробував скинути її, але в цей момент ще троє вчепилися в його праву задню лапу. Тигр упав на бік, піднімаючи хмару пилу та хвої, і Михайло закричав протяжно, відчайдушно, марно.
Він смикнувся всім тілом, намагаючись вирватися, але мотузка тільки глибше впилася в шкіру. Тигр не здавався: навіть лежачи він продовжував битися з несамовитою люттю. Незабаром пси побігли, не озираючись, стрімголов геть від цієї проклятої галявини, де замість легкої здобичі зустріли саму смерть.
Тигр постояв, важко дихаючи, його боки здималися, як ковальські міхи, а шерсть на загривку була скуйовджена. На морді залишилися сліди крові — чужої і своєї, а на лівому боці Михайло побачив неглибоку, але кровоточиву рану. Тонка цівка червоного стікала по золотистій шерсті, капала на мерзлу землю…
Коментування закрито.