— Якщо ти не визначишся, я сама все розповім. Нехай знають, що в тебе буде дитина. Нехай дізнається твоя Марина.
Ці погрози діяли сильніше за будь-які її прохання. Герман уявляв собі реакцію партнерів, шепіт за спиною. Він розумів: варто допустити скандал, і контракти можуть розвалитися, зв’язки обірватися. Репутація бізнесмена тримається не тільки на цифрах, а й на уявленні про його особисте життя. Упевненість, стабільність, надійність — саме це цінували люди, готові вкладати гроші. Скандали руйнували довіру швидше, ніж кризи.
Іноді Герман намагався говорити з Асею м’якше. Він приносив їй фрукти, замовляв таксі, купував речі для майбутньої дитини. Але це лише розпалювало її апетити. Їй хотілося більшого, не просто турботи, а доказів.
— Я повинна відчувати, що ти вибрав мене, — повторювала вона. — Не її, не ту, хто живе з тобою за звичкою, а мене. Вона стара, і їй не місце поруч із тобою.
Ці слова підштовхували його до краю, де будь-яке рішення було програшем. Якщо він піде від Марини, на нього чекає важкий поділ майна, нескінченні суди, удар по кар’єрі. Якщо залишиться, Ася не відступить, вона вимагатиме все голосніше і наполегливіше.
Герман сидів вечорами у вітальні, втупившись у вікно, за яким горіли вогні міста. Він прокручував у голові різні варіанти. Можливо, домовитися з Асею грошима, влаштувати її в окрему квартиру, забезпечити, але не пов’язувати своє життя? Або, навпаки, спробувати приховати все до кінця, сподіваючись, що час згладить гострі кути? Однак він знав: Ася не з тих, хто вміє чекати. Вона хотіла отримати одразу все — визнання, статус, гроші, місце поруч. Її молодість і вагітність були зброєю, якою вона користувалася без вагань.
У такі хвилини Герман ловив себе на думці, що вперше в житті боїться жінку. Не тому, що вона могла фізично нашкодити, а тому, що її слова і вчинки руйнували все, що він будував роками. Вона була непередбачуваною, а непередбачуваність у його світі була смертельною. Проживши стільки років із Мариною, він не уявляв, що жінка може бути ходячою проблемою, вічним скандалом і нескінченним витоком грошей.
Він знову і знову повертався до однієї думки: як зберегти майно і репутацію. Усе інше — почуття, обіцянки, навіть власний комфорт — відходило на другий план. Він розумів: Марина занадто розумна, щоб вічно закривати очі. Ярослав занадто спостережливий, щоб не помітити слабкість партнера. Ася занадто рішуча, щоб зупинитися. Ця потрійна петля затягувалася з кожним днем, і Герман відчував, що простір навколо нього стискається. Кожен дзвінок на телефон, кожен несподіваний візит, кожен погляд в офісі перетворювався на перевірку на міцність. Він був немов актор на сцені, де лаштунки давно підпалені, але публіка ще не зрозуміла, що декорації ось-ось заваляться.
Герман усе ясніше усвідомлював: попереду не просто важкий вибір. Попереду — випробування, де помилка коштуватиме дорожче, ніж гроші. Вона коштуватиме обличчя, імені, поваги. І найгірше, він розумів, що керувати цією грою вже не може. Ася захопила ініціативу, і кожна її посмішка нагадувала попередження. Вона здатна на крок, якого він боїться найбільше.
Герман із несподіваною гіркотою згадав Марину. Вона завжди була розсудливою і врівноваженою. Навіть під час вагітності не вимагала дивовижних частувань, не вигадувала примх на кшталт камчатських крабів. Коли в доньки траплялися хвороби, Марина трималася твердо, без зайвих сліз, без докорів, з ясною головою і практичними рішеннями. Вона вміла зберігати спокій там, де будь-хто інший зірвався б, і саме ця її здатність була для Германа в минулому тихою, але надійною опорою. Ася ж видавалася повною протилежністю. Вона не просто була схильна до маніпуляцій, прикриваючись своїм становищем і вразливістю. Схоже, вона мала вроджене вміння перетворювати будь-яку подію на арену для власної драми. Найменший привід ставав у неї масштабним спектаклем, де ролі розподілялися заздалегідь: вона — жертва, він — винуватець, а світ навколо зобов’язаний співчувати і виправдовувати її вимоги. У її вчинках відчувалася не тільки розважлива хитрість, а й своєрідна жага влади через слабкість, ніби для неї важливіше було не отримати бажане, а довести, що вона здатна керувати чужим життям одним своїм капризом.
День ювілею Ярослава наближався. У повітрі висіло відчуття близької події, яка мала зібрати безліч гостей, партнерів і знайомих. Для Германа це було випробування: він побоювався, що Ася може з’явитися і влаштувати сцену. Він нервував, міняв краватки, перевіряв програму вечора. Марина ж готувалася інакше. Її підготовка була внутрішньою. Вона репетирувала погляд, усмішку, ходу, немов хотіла нагадати собі про те, якою може бути її сила, якщо вона повірить у себе до кінця.
Ще за два тижні до свята Марина поїхала в санаторій. Там були процедури з мінеральною водою, масажі, догляд за тілом та обличчям. Вона поверталася в готельний номер із легкою втомою і дивилася на своє відображення. Тон шкіри став рівнішим, очі світилися, губи знову набули пружності. Коли вона повернулася додому, Герман навіть зупинився на порозі, намагаючись зрозуміти, що змінилося.
— Ти якась не така, маєш чудовий вигляд, — пробурмотів він.
Марина тільки посміхнулася і сказала:
— Гірське повітря і мінеральна вода. Іноді корисно змінити обстановку.
Герман нічого не відповів. Його погляд ковзнув по її фігурі, і він відвів очі, ніби боявся визнати очевидне.
У день ювілею Марина збиралася з особливим смаком. Макіяж підкреслював очі, а волосся, укладене м’якими хвилями, надавало образу легкості. Коли вона увійшла до кімнати, Герман остовпів. Перед ним стояла жінка, яку він немов не знав. Її неможливо було назвати старою, як дозволив собі висловитися Ярослав. Вона мала свіжий, гідний вигляд, з тим внутрішнім блиском, який притягував погляди.
На святі Ярослав, зустрівши їх біля входу, спочатку не впізнав Марину. Він простягнув руку Герману, кинув погляд на його супутницю і завмер. Коли зрозумів, хто перед ним, його обличчя змінилося. Звична іронічність зникла, поступившись місцем щирому здивуванню.
— Марино, ви сьогодні надзвичайні, — вимовив він, добираючи слова.
Вона злегка посміхнулася і відповіла:
Коментування закрито.