— Ну так, Регіна в нас старанна дівчинка! — Ніна Семенівна зневажливо махнула рукою. — Вільна, люба, ми тут обговоримо серйозні питання!
У цей момент у Мухіної заспівав телефон, і вона, вибачившись, відійшла до вікна, цілком поринувши в обговорення якихось графіків і контрактів. Свекруха тим часом захоплено потяглася по еклер, забувши про все на світі.
Регіна діяла на самих інстинктах. Ліва рука поправила підставку для тістечок, а права блискавкою ковзнула в кишеню фартуха, намацала вагу й одним невловимим рухом переправила конверт у роззявлене нутро сумки Мухіної. Мільйони безшумно лягли на дно, сумка лише злегка хитнулася, поглинувши здобич, і Регіна, не змінюючись на обличчі, підхопила порожню тацю.
— Дякую за службу, Регіно, — кинула свекруха, навіть не вшанувавши її поглядом.
— Завжди будь ласка, Ніно Семенівно! Якщо ще щось знадобиться, я буду на своєму посту на кухні.
Ледве переступивши поріг їдальні, Регіна відчула, як її обдало жаром, і притулилася до прохолодної стіни, намагаючись угамувати тремтіння в колінах. Із кухні тут же висунулася стривожена Груня.
— Регінко, ти чого так зблідла? На тобі ж просто лиця нема, ніби примару побачила.
— Усе гаразд, Груню, просто тиск трохи скаконув через цю духоту, зараз відпустить.
— Сядь хоч на хвилинку, я тобі зараз холодної водички принесу.
— Не треба води, я вже в нормі.
Вона випросталася, поправила складки на фартусі й видала таку променисту усмішку, що Груня лише недовірливо хмикнула й повернулася до своїх тарілок. Зойк пролунав за двадцять хвилин, і це було грандіозне видовище, гідне провінційного театру в день прем’єри. Ніна Семенівна летіла вниз сходами, заламуючи руки й голосила так гучно, що в серванті задзвенів кришталь.
— Гроші зникли! Півтора мільйона, які я в сейф поклала, наче крізь землю провалилися! Я ж знала, я серцем відчувала, що в цьому домі завівся злодій!
Мухіна повільно опустила чашку на блюдце, дивлячись на господиню дому з тим крижаним спокоєм, з яким дивляться на газонокосарку, що раптом сказилася.
— Ніно Семенівно, якщо скоєно злочин, нам слід негайно викликати поліцію й оформити протокол.
Обличчя свекрухи миттю змінило палітру з яскраво-червоного на мертвотно-бліде, адже поліція означала обшук, відбитки пальців і крах усього її хитромудрого задуму.
— Ой, ні, Ельвіро Робертівно, навіщо ж одразу поліцію? Ми ж інтелігентні люди й самі в усьому розберемося. — Вона хижо втупилася в Регіну. — Обшукаємо її кімнату негайно. Я певна, що пропажа саме там…
