Міцно притиснувши до грудей крихітний згорток, вона ступила за поріг. Так Іван і конвоював свою босу дружину з немовлям через все село. Він гнав її під прицілом двостволки, немов якусь рецидивістку, якій не належить поблажливості.
Аня йшла по пильній ґрунтовці, гордо розправивши плечі. І це при тому, що в її спину безперервно впиралося дуло рушниці. Позаду цієї моторошної ходи вже встиг зібратися чималий натовп роззяв.
Сусіди боязко намагалися привести розлюченого хлопця до тями. Але всі їхні спроби розбивалися об глуху стіну люті. Діставшись до околиці, Іван розвернувся з перекошеним від злоби обличчям, пальнув прямо в землю перед натовпом, а дружину грубо штовхнув у спину прикладом.
Він проричав, щоб вона зникла з його життя, пригрозивши розправою, якщо та посміє повернутися в село. Видавши це, він розвернувся і непевною ходою закрокував назад. Ледь перевалившись через поріг спорожнілої хати, він рухнув на підлогу і провалився у важкий, безпам’ятний сон.
Ясність розуму почала повертатися до нього лише у другій половині наступного дня. Оскільки алкоголем він зазвичай не зловживав, синдром похмілля виявився просто пекельним, і піднятися самостійно не виходило. Не в силах розімкнути свинцеві повіки, він жалібно прохрипів, просячи Ганнусю подати ківш води.
Розплющивши очі, він насамперед наткнувся поглядом на рушницю, що валялася. У цю ж секунду пам’ять жорстоко обрушила на нього всі деталі вчорашнього кошмару. Наступний тиждень перетворився для Івана на нескінченний, болісний туман.
До пляшки він більше не торкався жодного разу. Але і змусити себе взятися за роботу було вище його сил. Чоловіка з головою накрила похмура, задушлива депресія.
Він навіть уявити не міг, що існування без нібито гулящої дружини стане таким нестерпним. У певний момент він вирішив позбутися всіх предметів, що зберігали пам’ять про Анну. Він щиро вірив, що цей рішучий крок подарує йому хоч краплю душевного спокою.
Хлопець з остервенінням скидав на підлогу залишені нею дрібнички. Раптом його погляд зачепився за нижню полицю комода, де сиротливо біліла медична книжка новонародженого. Тієї самої дитини, яку подарувала йому Аня.
Він уже замахнувся, щоб викинути документ у смітник не дивлячись. Але очі раптом вихопили дивну позначку лікаря. Чорним по білому там було зафіксовано, що малюк з’явився на світ сильно недоношеним…
