А рівно через місяць оновлений і сяючий від щастя Іван гордо крокував по рідному селу під ручку зі своєю Ганнусею.
Зрозуміло, пліток і пересудів від їхнього епічного повернення менше нітрохи не стало. Ось тільки тепер вся ця мишача метушня не чіпала його ні на грам.
Поруч з ним впевнено йшла головна жінка його життя і чудовий, дорослий син. А на думку оточуючих йому було глибоко наплювати.
Він нарешті знайшов втрачену сім’ю, і ніякі злі язики більше не могли затьмарити його щастя.
Влаштовувати пишне застілля і грати повторне весілля вони не планували. Як виявилося, за всі ці роки розлуки вони так і не дійшли до РАЦСу, щоб офіційно розірвати шлюб. І це виявилося як не можна до речі.
Так що нехай місцеві кумасі чешуть язиками, а у них тепер своє, довге і щасливе життя!
