Дерево закономірно розсихалося, і ці звуки були цілком природними для такої будівлі. Але тепер вони здавалися їй моторошними й сповненими зловісного змісту. Попереджувальні слова старого безупинно крутилися в її розпаленілий голові.
Вона намагалася розгадати, що саме тут сталося в минулому. Незабаром Лідія змусила себе заспокоїтися й мислити логічно. Вона вирішила, що нічний гість — просто місцевий дивак, який любить лякати довірливих приїжджих.
Можливо, селяни просто не любили чужинців і хотіли, щоб ділянка залишалася порожньою. У будь-якому разі, покидати своє єдине житло вона не планувала. Жодні дивні сусіди не змусили б її кинути куплене майно.
Вона заплющила очі й змусила себе дихати якомога рівніше. Поступово м’язове напруження відпустило її втомлене тіло. Тривожний сон нарешті прийшов, забравши з собою рештки нічних страхів.
Уранці Лідія прокинулася від яскравого сонячного світла, що било просто в немите вікно. Вона бадьоро встала, вмилася холодною колодязною водою й приготувала легкий сніданок. Жінка пила чай із бутербродами, попутно плануючи свій майбутній день.
Їй потрібно було сходити до місцевого магазину, щоб поповнити запаси продуктів. Також треба було знайти людей, у яких можна було придбати машину добрих дров. Лідія сподівалася домовитися з кимось із місцевих щодо термінового ремонту даху сараю.
Вийшовши у двір, вона із задоволенням вдихнула свіже повітря. День видався напрочуд ясним і по-осінньому теплим. Вересневе сонце світило лагідно, зовсім не обпалюючи шкіру.
Лідія уважно озирнулася довкола, вивчаючи околиці. Село у денному світлі виглядало зовсім не страшно. Це було звичайне поселення з похиленими будинками й різьбленими лиштвами.
Дерев’яні паркани вздовж вулиці місцями були цілими, а місцями сильно розваленими. На городах літні жінки неспішно поралися на своїх грядках. На натягнутих мотузках сушилися щойно випрані речі, надаючи краєвидові мирного вигляду.
Ніщо навколо не віщувало біди чи прихованої загрози. Лідія пішла вздовж вулиці, з цікавістю розглядаючи чужі подвір’я. Будинків тут виявилося небагато, від сили штук тридцять.
Половина з них виглядала цілком покинутими, зяючи вибитими вікнами й проваленими дахами. Решта будівель були житловими, хоч і дуже старими. Молоді на вулиці не було видно, скрізь траплялися лише пенсіонери.
Вона дійшла до маленького продуктового магазину, що тулився в прибудові до житлового будинку. Над вхідними дверима висіла вицвіла табличка з написом «Продукти». Лідія впевнено ступила всередину тісного приміщення.
У магазині густо пахло свіжим хлібом і чимось трохи кислим. За прилавком сиділа повна жінка років п’ятдесяти в хустці й окулярах на тонкому ланцюжку. Покупчиня чемно привіталася з продавчинею.
Та лише мовчки кивнула у відповідь, продовжуючи уважно й оцінювально розглядати незнайомку. Лідія вирішила відрекомендуватися й повідомила, що нещодавно купила будинок на їхній вулиці. Вона уточнила, що це колишнє житло якоїсь Марії Петрівни.
Почувши це ім’я, жінка за прилавком буквально завмерла на місці. Її окуляри кумедно сповзли на самий кінчик носа. Поправивши їх, вона повільно й недовірливо перепитала, невже та справді купила цей будинок.
Лідія підтвердила купівлю, на що продавчиня здивовано спитала про причини такого вчинку. Розгубившись від дивної реакції, Лідія відповіла, що їй просто треба було десь жити. Продавчиня похитала головою й відвернулася до полиць.
Вона пробурмотіла, що це дуже дивно, адже три роки будинок пустував і ніхто не хотів туди заїжджати. На запитання про причини такого небажання жінка воліла промовчати. Вона стала демонстративно розкладати товар, повністю ігноруючи нову односельчанку.
Зрозумівши, що відповіді не буде, Лідія попросила продати їй потрібні продукти. Жінка мовчки зібрала потрібний товар і виставила його на потертий прилавок. Потім вона вибила суму на старому калькуляторі й озвучила підсумкову ціну.
Лідія віддала чотириста двадцять, забрала пакет і зібралася йти. Раптом продавчиня, все так само не дивлячись на неї, порадила бути вкрай обережною в тому будинку. Вона підкреслила, що говорить це в прямому сенсі, бо місце це вкрай непросте.
Лідія хотіла розпитати її докладніше про цю загадкову небезпеку. Але жінка вже зникла в підсобному приміщенні, ясно даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Покупчині нічого не залишалося, окрім як вийти надвір….
