Той піддався далеко не відразу: довелося повозитися й натиснути сильніше. Нарешті іржавий механізм гучно клацнув. Важкі двері відчинилися з протяжним скрипом.
Усередині приміщення пахло затхлістю, сирою пліснявою і ще чимось. Це був дивний, солодкуватий і дуже важкий запах. Жінка бридливо скривилася, але сміливо ступила всередину.
Її очі поступово звикали до панівного напівмороку. Крізь щілини в забитих вікнах пробивалися тонкі промені денного світла. Густий пил висів у нерухомому повітрі, повільно кружляючи в цих світлих смугах.
Велика кімната виявилася майже порожньою. Біля обшарпаної стіни стояло залізне ліжко з сильно продавленою сіткою. На ньому лежав старий матрац, помітно пожовклий від часу.
У кутку стояв дерев’яний стіл, укритий товстим шаром багаторічного пилу. Поруч стояли два стільці з високими спинками й перекошена шафа з відірваними дверцятами. На підлозі валялися доріжки з вицвілим візерунком, місцями продерті до дір.
Лідія уважно озирнулася й пішла далі. Кухня виявилася маленькою, але з величезною піччю, що займала майже половину простору. Побілка на ній сильно обсипалася, відкриваючи погляду червону цегляну кладку.
Іржава раковина виглядала гнітюче, а водопровідний кран сиротливо висів на одному гвинті. Водогону в будинку, вочевидь, ніколи не було. Це означало, що воду доведеться брати з колодязя у дворі, якщо він ще функціонує.
Сіни зустріли нову господиню холодною долівкою. У невеликій коморі з дерев’яними полицями стояли порожні банки, валялися ганчірки й пакунки сушених трав. Там стійко пахло полином і чимось невловимо гірким.
Лідія повернулася до головної кімнати й насилу відчинила віконниці на одному вікні. Сонячне світло вдерлося всередину, і житло відразу стало здаватися менш похмурим. Жінка поставила свою велику дорожню сумку просто на підлогу.
Це був увесь її небагатий багаж: трохи одягу, скромний запас продуктів і термос із чаєм. Усе інше майно назавжди залишилося в минулому житті. Вона ще раз критично оглянула свої нові володіння.
Так, стара будівля потребувала величезної кількості фізичної праці. Але тепер вона належала тільки їй. Це був її перший у житті власний дім, і вона не збиралася опускати рук.
Лідія енергійно почала з генерального прибирання, винісши надвір усе накопичене сміття. Вона викинула старі ганчірки, биті скляні банки й згнилі дошки. Потім вона ретельно вимела підлогу старим віником, випадково знайденим у сінях.
Пил піднявся густою хмарою й осів назад, тому мести довелося кілька разів. Після цього Лідія взялася за ретельне миття брудних вікон. Вода у відрі миттю ставала чорною від вікового бруду.
Їй довелося міняти воду разів зо п’ять, поки шибки нарешті не заблищали. Колодязь у дворі, на її величезне полегшення, працював цілком справно. Вода в ньому виявилася чистою, крижаною, але з легким присмаком заліза.
Лідія набрала кілька повних відер і поставила їх у прохолодних сінях. Ближче до вечора вона вирішила спробувати розтопити велику піч. Оскільки готових дров не було, їй довелося ламати ветхий сарай на ділянці.
Старі дошки виявилися зовсім сухими й на диво легко зайнялися. Піч радісно загуділа, затишно потріскуючи палаючою деревиною. Просторий будинок поступово наповнювався довгоочікуваним теплом.
До сутінків Лідія повністю закінчила основне, найважче прибирання. Житло стало значно чистішим і візуально світлішим. Вона постелила на ліжко свій туристичний спальний мішок, бо на матраці спати було неможливо….
