Один із нальотчиків, що стояв найближче до М’ясника, спробував відкрити у відповідь неприцільний вогонь із сайги в бік прожекторів. Влучна куля снайпера миттєво зупинила його дії, знерухомивши ногу агресивного злочинця. Він важко гепнувся на землю, наче підкошений, голосно скрикнувши від раптового пронизливого болю в кінцівці.
М’ясник, який виявився значно досвідченішим за своїх рядових поплічників, устиг вчасно зреагувати на раптову атаку. Він спритно перекотився за величезне колесо свого дорогого позашляховика й вихопив з-під плаща вкорочений автомат. «Відкривайте вогонь у відповідь, це підстава!» — люто загорлав він, поливаючи темряву довгими чергами абсолютно навмання.
Випадкові кулі гучно застукали по металевій обшивці старого автобуса, висікаючи в темряві яскраві снопи іскор. Старий Сергій у кабіні розсудливо втиснувся в підлогу, надійно закривши свою сиву голову руками. Скло машини посипалося вниз дрібним дзвінким дощем уламків, але будь-який кримінальний опір був абсолютно марним.
Це була зовсім не перестрілка рівних за силою й підготовкою противників. Це було методичне, професійне й украй жорстке придушення незаконного збройного формування силами еліти спецназу. Група захоплення, надійно прикриваючись важкими балістичними щитами, почала невблаганно стискати кільце оточення навколо машин.
Бійці рухалися гранично злагоджено, діючи як єдиний, ідеально налагоджений військовий організм. Двійка заходила ліворуч, двійка рухалася праворуч, лунали короткі прицільні черги й чіткі, суворі команди офіцерів. «Придушити активну ціль за машиною!» — голосно скомандував Глиба, координуючи дії своїх підлеглих на фланзі.
Кулеметник із важким «Печенігом» дав довгу й щільну чергу просто по кузову укриття М’ясника. Потужні кулі прошили метал дорогої іномарки, мов тонкий картон, перетворюючи двигун автомобіля на марну купу металобрухту. Оглушений рикошетами й летючими уламками скла, М’ясник спробував поспіхом змінити свою прострілювану позицію.
Але в цю мить він відчув сильний удар у груди, який змусив його втратити рівновагу. Якісний бронежилет урятував злочинця від серйозних травм, але подих від потужного удару повністю перехопило. Він безпорадно впав на спину, судомно хапаючи ротом холодне нічне повітря, і тут же над ним виросла гігантська фігура бійця, що нейтралізувала загрозу.
Цей швидкоплинний і інтенсивний бій тривав не більш як дві чи три хвилини. Коли їдкий дим від гранат остаточно розвіявся, а відлуння пострілів повністю стихло в лісі, на галявині не лишилося жодного бандита, який чинив би опір. Усі вони покірно лежали обличчям у багнюку, з надійно стягнутими пластиковими кайданками руками за спиною.
Хтось із затриманих тихо стогнав, хтось перебував у стані глибокого шоку від пережитого. Майор Воронін спокійним кроком вийшов на яскраве світло працюючих прожекторів, оглядаючи місце операції. Він навіть не захекався, а його особиста зброя висіла на грудях, повністю готова до подальшого застосування в разі потреби.
Офіцер пройшов повз рівні ряди повалених ворогів, уважно оцінюючи загальну обстановку після вогневого контакту. «Чекаю докладну доповідь», — коротко кинув він в ефір своїм командирам оперативних підгруп. «Усі встановлені цілі успішно нейтралізовані», — одразу ж чітко озвався черговий лейтенант.
«Кілька людей дістали травми під час затримання, решта абсолютно цілі й неушкоджені, лише трохи контужені гранатами. З нашого боку жодних втрат чи поранень немає, особовий склад у повному порядку. У старого автобуса з’явилася пара нових пробоїн, але водій живий і зовсім не постраждав».
Воронін задоволено кивнув і неспішно підійшов до головаря М’ясника, що лежав на мокрій землі. Той уже почав поступово приходити до тями, недоумкувато мотаючи головою й намагаючись усвідомити, що сталося. Бійці спецназу сильним ривком підняли бандита й поставили його навколішки перед своїм командиром.
М’ясник підвів свій каламутний, нерозуміючий погляд на спокійного майора, що стояв перед ним. У його очах виразно читалася гримуча суміш безсилої ненависті й крайнього, щирого подиву. Він ніяк не міг повірити, що його елітний кримінальний загін так швидко й професійно знешкодили в лісі.
«Хто ви взагалі такі?» — насилу прохрипів М’ясник, важко дихаючи після недавнього силового контакту. «Ви хоч розумієте, на яких серйозних людей ви сьогодні вночі так зухвало наїхали?» Воронін повільно присів перед ним навпочіпки, попередньо знявши з обличчя свою тактичну маску.
Обличчя бойового офіцера було абсолютно спокійним, неймовірно жорстким і наче висіченим із міцного каменю. «Ми — це законна відплата, Вітю!» — гранично тихо, але дуже вагомо сказав майор спантеличеному бандитові. «А от на кого саме ми наїхали, це ти мені зараз дуже докладно й барвисто розкажеш»…
