Погляд командира був прикутий виключно до VIP-ложі, де ще кілька секунд тому сидів головний бос мафії. На величезне розчарування офіцера, почесна ложа виявилася абсолютно порожньою — злочинець устиг вчасно втекти. «Браво, Архітектор стрімко відходить, він попрямував нагору, до офісних приміщень, перекрити сходи!» — скомандував Воронін по рації.
«Перший, нас жорстко притисли на кухні!» — напружено озвався командир другої групи на тлі лютої перестрілки. «Тут засів цілий взвод добре озброєної охорони, у них автомати, і вони явно нас чекали!» Воронін невдоволено стиснув зуби, усвідомивши, що легкої й безкровної прогулянки в цьому особняку точно не буде.
Передбачливий Архітектор перетворив свій заміський розважальний клуб на справжню укріплену фортецю з гарнізоном. «Глибо, бери п’ятьох бійців і повністю зачищай цю залу від опору!» — роздавав команди майор. «Цивільних осіб швидко зганяти в купу обличчям у підлогу, а хто з них сіпнеться — жорстко фіксувати на місці!»
Залишивши частину людей унизу, Воронін з рештою бійців рвонув до широких мармурових сходів на другий поверх. Їхня головна й пріоритетна ціль — затримання самого Архітектора — поки лишалася невиконаною. Згори по силовиках, що піднімалися, знову полоснула довга кулеметна черга, вибиваючи мармурову крихту зі сходинок.
«Граната пішла!» — крикнув один із бійців, що бігли слідом, жбурнувши лимонку на проліт вище сходами. Пролунав потужний вибух, почувся крик, і щільна загороджувальна стрілянина згори нарешті повністю припинилася. Штурмова група рвонула вперед, переступаючи через нейтралізованих найманців у дорогих, зіпсованих костюмах.
На другому поверсі будівлі вогневий контакт перейшов у фазу ближнього бою у вузьких і заплутаних коридорах. Тут дистанції для маневру були мінімальними, тому все вирішували виключно швидкість реакції й професіоналізм. Спецназівці працювали гранично злагоджено, наче єдиний, бездоганно налагоджений смертоносний механізм правосуддя.
Тактика була відпрацьована роками: двері вибивалися, всередину летіла граната, потім ішов захід двійки й короткі черги. Лунала команда «чисто», і бійці негайно просувалися до наступного приміщення на поверсі. Кімната за кімнатою, коридор за коридором вони планомірно зачищали простір, заганяючи головного звіра в кут.
Тим часом сам переляканий Архітектор щодуху біг коридором третього поверху до свого особистого кабінету. Його дихання сильно збилося, а серце шалено калатало десь у самому горлі від пережитого шоку. Поруч із ним невідступно біг вірний Цербер і двоє решти охоронців, готових віддати життя за боса.
Білосніжний святковий костюм мафіозі був безнадійно зіпсований і забруднений чужою кров’ю одного з невдалих гостей. «Викликай гелікоптер, Цербере, нехай негайно забирають мене просто з даху!» — у паніці хрипів Архітектор на бігу. «Немає жодного зв’язку, босе, вони ввімкнули потужні глушилки, ми в повному мішку!» — кричав у відповідь начальник охорони…
