Дитина, яка живе в злиднях без ліків, усе одно знайшла в собі щиру любов до ближнього. Анна зрозуміла, що жорстокий вчинок назавжди вб’є це чисте світло в незміцнілій дитячій душі.
Вона повернулася до Ольги й твердо заявила, що просто не зможе виставити пораненого за двері. Літня сусідка важко зітхнула, розуміюче кивнула й спокійно наклала останній хірургічний шов. Обидві жінки чудово усвідомлювали, що це рішення може стати найфатальнішою помилкою в їхньому житті.
Незнайомець несподівано розплющив очі глибокої ночі, коли ветхий вагончик повністю потонув у безпросвітній темряві. Лише тьмяне світло вуличного ліхтаря слабо пробивалося крізь щілину в дешевій старій фіранці. Його першою природною реакцією була не паніка, а холодний рефлекторний контроль незнайомої обстановки довкола.
Небезпечний інстинкт виживання спрацював набагато раніше, ніж прояснилася сплутана травмована свідомість. Він спробував різко сісти, але сильно побите тіло категорично відмовилося підкорятися наказам. Гострий біль раптом розірвав скроню, і чоловік безсило впав назад на жорсткий диван.
Коли очі остаточно звикли до темряви, він нарешті розгледів людський силует у кутку. Жінка тихо сиділа на підлозі біля дитячого ліжечка, охороняючи чуйний сон своєї хворої дитини. Під її очима залягли глибокі темні тіні, що видавали сильне багатоденне недосипання й утому.
На її худих руках виднілися засохлі темні плями, що явно належали самому пораненому гостеві. Він спробував заговорити, і його сухий голос прозвучав, як грубий скрипучий наждак. Чоловік запитав, де саме він перебуває, насилу ворушачи пересохлим і неслухняним язиком.
Анна не обернулася, й далі уважно стежачи за рівним диханням сплячої маленької доньки. Вона сухо відповіла, що він перебуває в її ветхому вагончику на краю величезної промзони. Дівчина слушно додала, що чекає пояснень такого жалюгідного й тяжкого фізичного стану.
Гість відчайдушно спробував пригадати власне минуле, але наткнувся на глуху чорну стіну амнезії. Там не було ані імені, ані знайомих облич — лише крижана й моторошна дзвінка порожнеча. Він зовсім не пам’ятав, хто він такий і як узагалі опинився на смердючій околиці.
Ця дзвінка крижана порожнеча в пам’яті лякала його значно більше за фізичні травми. Довгі пальці машинально піднялися до побитого обличчя й намацали важкий золотий годинник. Тьмяне світло вуличного ліхтаря дозволило прочитати вигравіюваний на міцному металевому корпусі напис.
Літери «Т.Г.» і дивний напис про «Короля порожнечі» викликали лише дуже далекий відгомін у свідомості. Він і справді почувався самотнім королем абсолютного нічого, позбавленим власного минулого. Чоловік приречено дивився в облуплену стелю, аж поки знову не провалився в тяжку рятівну темряву.
Наступного ранку яскраве денне світло безжально залило всі щілини вбогого металевого житла. Анна стояла просто перед диваном, упевнено тримаючи маленьку хвору дитину на стегні. У її суворому погляді читалася жорстка практична твердість людини, звиклої щодня виживати.
Дівчина представилася й одразу голосно озвучила три суворі непохитні домашні правила. Він не мав торкатися дитини, виходити вдень на вулицю й був зобов’язаний працювати за їжу. Почувши цей владний тон, таємничий гість відчув, як усередині заворушився забутий інстинкт.
Він подивився їй просто у вічі й жорстко зажадав мобільний телефон для термінового дзвінка. У його хрипкому надсадженому голосі несподівано прорізалися крижані й безкомпромісні командні нотки. Анна навіть не кліпнула, впевнено витримавши цей важкий і пронизливий погляд.
Вона подивилася на нього так, ніби він був нахабним псом, що намагається загрозливо гарчати на господарів. Дівчина обірвала його крижаним тоном, нагадавши, що в цьому домі він не має жодної влади. Телефона в неї не було через банальну відсутність грошей на оплату величезних накопичених рахунків.
Анна порадила йому шукати робочий таксофон, до якого він однаково не зміг би дійти. Чоловік приголомшено замовк, неймовірно вражений тим, як грубо його обірвали на півслові. Ніхто й ніколи раніше не смів розмовляти з ним у подібному відверто зневажливому тоні.
Його міцна щелепа інстинктивно стиснулася, а погляд став нестерпно важким і вкрай моторошним. Будь-хто інший давно відступив би під натиском такої темної й агресивної енергетики. Але смілива дівчина звикла відбиватися від грубих боржників і зовсім не боялася чужої злості.
У своєму складному житті вона регулярно стикалася з нічними візитами п’яних скандалістів і жорстких колекторів. Вона терпіла принизливі погляди лікарів, які відмовляли в допомозі дитині без медичного страхування. Анна ніколи ні перед ким не відступала, і вже тим більше — перед урятованим нею незнайомцем…
