Посидь поки тут, суворо скомандував я вовкові, розчиняючи важкі дверцята всюдихода. І ти, Колю, теж лишайся в теплому салоні, поки я швидко заберу потрібні папери. Але свавільний Грім очікувано не послухався мого прямого наказу.
Щойно я спустився на землю, впертий звір спритно протиснувся слідом за мною. Миколай марно спробував утримати його за загривок, але вовк легко вислизнув і стрибнув на хрусткий сніг. Він надійно став поруч зі мною, щільно притиснувшись теплим боком до моєї правої ноги.
Я вже відкрив рота, щоб звично гаркнути на неслухняну тварину, але вчасно осікся. Мій кудлатий охоронець зовсім не дивився на наляканого міського кур’єра. Чорний ніс звіра безперервно сіпався, вловлюючи в морозному повітрі щось невидиме й лячне.
Міський хлопець біля тонованої іномарки, вперше побачивши такого величезного вовка, в жаху відсахнувся назад. Він буквально втиснувся спиною в холодний метал своєї дорогої машини. Ви Андрій Петрович, тремтливим фальцетом пискнув він, благаючи мене негайно прибрати страшного пса.
Не бійся так сильно, похмуро буркнув я, неквапно підходячи ближче до машини. Мій пес тебе точно не зачепить, якщо ти не робитимеш різких рухів. Ти ж привіз мені документи від мого партнера Дениса, спитав я кур’єра.
Так, я саме від Дениса Олександровича, квапливо закивав до смерті переляканий хлопець. Він метушливо поліз на заднє сидіння й витяг звідти гарну подарункову коробку, перев’язану яскравою стрічкою. Партнер просив передати вам цей невеликий презент перед майбутньою діловою зустріччю на знак глибокої поваги.
Я невдоволено насупився, бо ми спершу домовлялися винятково про робочі документи. Папери лежать просто там, усередині цієї коробки, нервово затараторив юнак. Він поспішно простягнув мені свій вантаж на витягнутих руках, намагаючись триматися якомога далі від застиглого вовка.
Там лежать контракти і ще один цінний особистий подарунок, додав міський гість. Я повільно простягнув руку, щоб забрати посилку, і раптом час довкола ніби сповільнився. Грім, який досі стояв цілком нерухомо, раптом зробив глибокий, жадібний вдих.
У колючому морозному повітрі химерно змішалися різкі запахи дешевого одеколону, їдких автомобільних вихлопів і людського липкого страху. Але під усім цим парфумерним сміттям ховався ще один дуже страшний і злий аромат. То був запах міцних цигарок без фільтра, щедро змішаний зі специфічним запахом якісного збройового мастила.
Цей чудовиський коктейль запахів ударив звірові по нервах, мов потужний електричний розряд. Адже вовча пам’ять — це не просто картинки з минулого, а живі, пульсуючі відчуття. Для Грому цей сморід означав жахливий біль, тісну залізну клітку й жорстокий удар важким чоботом просто під ребра.
Металевий присмак крові в роті миттю нагадав йому того страшного чоловіка, який колись упіймав молодого вовченя в браконьєрський капкан. То був запах смертельного ворога, і йшов він саме від цієї невинної подарункової коробки. Не можна, тільки й устиг крикнути я, коли розлючений Грім кулею зірвався з місця.
То був навіть не стрибок, а справжній первісний вибух сліпої люті. Розумний хижак атакував не переляканого кур’єра, а саме його підозрілий вантаж. Могутні вовчі щелепи з хрустом зімкнулися на гарній блискучій упаковці.
Хлопець несамовито верескнув від жаху й миттю випустив коробку з тремтячих рук. Люто гарчачи, Грім різко мотнув важкою головою, вирвавши презент із такою силою, що кур’єра ледь не розвернуло навколо власної осі. Яскрава коробка дурною птахою полетіла просто в брудний сніговий замет.
Розлючений вовк люто накинувся на картонку, наче на живого заклятого ворога. Упаковка жалібно тріщала під натиском зубів, а нарядні стрічки швидко рвалися на дрібні клапті. Грім ожорсточено вгризався в вміст, топчучи рештки подарунка важкими кігтистими лапами.
Громе, фу, негайно стій, у паніці закричав я, намагаючись відтягти скаженого звіра. Ваш собака зовсім божевільний, істерично верещав кур’єр, прудко застрибуючи назад у рятівний салон іномарки. Приберіть негайно цього дикого монстра, кричав хлопець із-за зачинених дверцят.
Із старого всюдихода вискочив блідий Миколай із важким ломом напоготові, збираючись захищати мене від нападу. Але колишній солдат завмер у нерішучості, побачивши дивну сцену розправи над картонною коробкою. Грім уже встиг роздерти посилку на найдрібніші клапті, розкидавши по снігу важливі ділові папери й барвисті рекламні брошури.
Серед паперів лежала дорога оксамитова коробка з елітним колекційним коньяком. Вовк без вагань схопив витончену скляну пляшку своїми міцними щелепами. Тонке скло передбачувано хруснуло, і дорога бурштинова рідина рясно бризнула просто на білий сніг.
У морозному повітрі раптом розлився сильний і задушливо-солодкий аромат гіркого мигдалю. Від цього страшного запаху мої груди миттю стиснув невидимий крижаний обруч. Миколай, що підбіг до мене, застиг поруч, і його обличчя раптом стало сірим і кам’яним.
Це чистий ціанід, приголомшено видихнув мій водій, вони прислали тобі смертельну отруту, Семеничу. Тим часом переляканий кур’єр судомно завів потужний двигун своєї іномарки. Він різко натиснув на газ, і задні колеса машини з вереском забуксували в рихлій сніговій каші.
Чорний автомобіль кулею рвонув із місця й вилетів на обледенілу трасу. Іномарка швидко зникла за крутим поворотом, лишивши по собі лише густі клуби снігового пилу й сизий вихлоп. Я мовчки стояв і приголомшено дивився на розбиту скляну пляшку..
