Повітря тут було ще більш сперте, нестерпно тхнуло в’їдливою гаром і гниючими нечистотами. Грім без найменших вагань кинувся навздогін, блискуче орієнтуючись у суцільній темряві краще за будь-який прилад нічного бачення. Його сильні лапи м’яко ступали по сирому ґрунту, а чутливий ніс безпомилково визначав напрямок утікачів.
За різким вигином підземного тунелю переслідувачів раптом засліпило яскраве, сильно мерехтливе сяйво. Простора земляна печера була щільно заставлена палаючими лампадами й товстими церковними свічками. У самому центрі цього моторошного святилища стояв загнаний у кут викрадач, важко й уривчасто дихаючи.
Його зіниці були максимально розширені, а змарніле обличчя спотворила жахлива гримаса абсолютного божевілля. Дівчатка в невимовному жаху тулилися до холодної кам’яної стіни, до побіління кісточок зчепивши руки в замок. На їхніх блідих обличчях застиг непідробний переляк, вони були буквально паралізовані страхом перед невідомим.
— Ви сліпі й неймовірно дурні! — фальцетом закричав маніяк, хаотично розмахуючи довгими руками. Попри очевидну паніку, він уперто продовжував гнути свою божевільну лінію про звершений кінець світу. — Я особисто витяг їх із пекла, коли поверхня нашої планети остаточно перетворилася на радіоактивний попіл!
— Там давно не залишилося жодної живої душі, тільки я один зміг захистити цих невинних янголів, — безумно бурмотів він. — Досить брехати! — жорстко гаркнула Волкова, різко обриваючи цей безперервний словесний потік маячні.
Вона знову звернулася до тремтячих сестер, твердо запевняючи їх, що мати чекає на їхнє повернення щомиті. Усі ці довгі сорок вісім місяців вона щиро вірила в неможливе, рятівне диво. — Це неправда! — у цілковитому відчаї вигукнула Аліса, закриваючи обличчя брудними руками.
— Наша справжня мама згоріла під час великого апокаліпсису, тато сам нам усе розповідав у подробицях! — гірко ридала дівчинка. Серце слідчої болісно стиснулося від ясного розуміння того, наскільки глибоко й професійно травмована дитяча психіка. І знову безстрашний Грім узяв рятівну ініціативу у свої сильні волохаті лапи.
Пес дуже впевнено підійшов упритул до старшої із сестер і подивився їй просто в заплакані очі. Дівчинка затамувала подих, ніби заворожена абсолютним, непохитним спокоєм тварини. — Це точно він… той самий рятівник із моїх малюнків, — ледь чутно видихнула вона тремтячими блідими губами.
Усвідомлюючи, що найважливіший психологічний контакт установлено, Олена гранично плавно опустила пістолет у кобуру. Демонстрація грубої сили зараз могла лише остаточно зашкодити крихкій, щойно народженій довірі. — Так, це Грім, — максимально м’яко й доброзичливо промовила досвідчена офіцерка поліції.
— Він найрозумніший і найдобріший пес у світі, і він прийшов сюди спеціально по вас. Раптом божевільний викрадач сильно зблід, схопився обома руками за серце й із гучним хрипом осів на брудну підлогу. Сестри миттєво вийшли зі ступору й кинулися до нього, поспіхом дістаючи потерту стару аптечку….
