Склепінчасті стіни катакомб були густо вкриті пліснявою, але головний доказ таївся просто під ногами слідчої. На сірому пилюжному ґрунті чітко вирізнялися свіжі, недавні відбитки різного взуття. Сліди мініатюрних дитячих черевичків хаотично перепліталися з глибокими вм’ятинами від масивних чоловічих чобіт.
— Хтось проходив тут зовсім недавно, — констатувала Волкова, уважно вивчаючи траєкторію залишених слідів. У цю секунду Грім завмер, мов укопаний, і дуже загрозливо вишкірив пащу. Його локатори-вуха вловили тонкі вібрації, зовсім недоступні звичайному людському слуху.
Із глибини підземелля, гулко відбиваючись від вологих цегляних стін, долинуло слабке дитяче бурмотіння. Цей звук був сильно приглушеним, але цілком реальним, живим і справжнім. Майор до хрускоту в суглобах стиснула холодний металевий корпус свого ліхтаря.
Її пульс шалено калатав від колосального надміру емоцій, що нахлинули. Роки паперової рутини, безнадійних пошуків і найтяжчого спілкування зі зламаними родичами привели її саме в цю вирішальну точку. Розв’язка найскладнішої й найзаплутанішої справи в її професійній кар’єрі була просто за наступним поворотом.
Вона перевела погляд на напарника, чия поза виражала максимальну бойову готовність до атаки. Собака чітко розумів, що вони вийшли на найважливішу й найнебезпечнішу фінішну пряму. — Уперед, Громе, веди, — гранично тихо скомандувала слідча, цілком покладаючись на бездоганні інстинкти пса.
Вони рішуче продовжили спуск, міцно тримаючи табельну зброю напоготові й дедалі глибше занурюючись у морок сирих катакомб. Невдовзі вузький земляний лаз значно розширився, перетворившись на цілком просторе й обжите бункерне приміщення. Промінь світла ковзнув по вбогому інтер’єру, вихоплюючи моторошні у своїй буденності побутові деталі.
На підлозі валялися старі настільні ігри, потерті книжки казок, а в кутку стояли дві акуратно застелені койки. Було цілком очевидно, що хтось витратив чимало зусиль, створюючи жахливу ілюзію домашнього затишку під землею. Липкий холодний піт виступив на чолі жінки при вигляді цієї сюрреалістичної й лячної картини.
Грім видав низьке, вібруюче гарчання, попереджаючи господиню про те, що територія таїть у собі приховану небезпеку. Його увагу несподівано привернули аркуші паперу, щедро розклеєні по всій старій цегляній кладці. Це виявилися наївні олівцеві начерки: криві будиночки, квіти й двоє усміхнених чоловічків, що міцно тримаються за руки…
