«Вона не знає наших давніх традицій, як же вона вестиме дім?» — запитувала тітка. «Подивися, вона навіть виделку тримає зовсім неправильно. Що в ній знайшов твій розумний син: тільки миле личко?»
«Та цим багато чого в житті не доб’єшся», — міркувала невдоволена родичка. Феліс отруйно додала: «Такі дівчата шукають чоловіків виключно із заможних родин. Їх тільки пусти в хороший дім, вони там так наслідять».
Жанна спокійно їла, уважно слухала й далі зберігала мовчання. Вона відчувала, як усередині неї стрімко підіймається гаряча, важка й принизлива хвиля. Кожен їхній шепіт буквально встромлявся під шкіру, залишаючи там невидимі сліди.
Але Жанна була сильною, тому терпляче мовчала, продовжуючи уважно слухати їхній діалог. Так тривало, доки Феліс не вимовила фразу, від якої в Жанни голосно задзвеніло у вухах. «Ти певна, що вона зрештою вас не обдурить?»
«Іноземні дівчата дуже хитрі, особливо ті, що походять із небагатих родин». Жанна повільно підвела свій погляд на співрозмовниць. Касим нічого цього не чув, бо саме відійшов до іншої кімнати через діловий дзвінок на мобільний телефон.
А ці жінки обговорювали її так, ніби вона була лише неживим предметом меблів або безправною річчю на ринку. Після завершення вечері Невін люб’язно запропонувала гості чай. Касим на той момент ще так і не повернувся зі свого кабінету.
Жанні цей збіг обставин видався підозріло зручним, і вона виявилася цілком права. Невін нахилилася до Феліс і зашепотіла турецькою значно голосніше, ніж раніше. «Ця дівчинка — велика помилка, адже Касим зараз думає не головою, а почуттями».
«Я ні за що не дозволю цьому шлюбу відбутися», — безапеляційно заявила мати. Феліс у відповідь видала короткий, злорадний смішок. «Цілком згодна, вона ж зовсім не з нашого кола: ти тільки подивися, надто проста, справжня шукачка вигоди».
«Ти справді хочеш собі таку проблемну невістку?» — запитала тітка. «Ні, — холоднокровно відповіла їй Невін. — Я зроблю так, що вона дуже скоро піде сама».
Жанна поставила свою чашку на стіл так тихо, що навіть тонка порцеляна не дзенькнула. Вона остаточно зрозуміла, що більше не може залишатися просто пасивною спостерігачкою. Дівчина рішуче підвелася зі свого місця.
«Вибачте, — сказала вона цілком спокійно. — Мені треба на хвилинку вийти». Вона вийшла в просторий коридор, але попрямувала зовсім не до виходу.
Її шлях лежав просто до кабінету, де в ту мить перебував Касим. Вона виразно чула його голос, бо він усе ще говорив телефоном. Але навіть ця розмова, та й будь-яка інша розмова в її житті, не могла зрівнятися з тим, що вона мала сказати просто зараз.
І саме в цю мить рішення було ухвалене нею остаточно й безповоротно. Вона більше не буде все це мовчки терпіти. Вона не дозволить цим пихатим людям і далі так себе принижувати.
Жанна відчинила важкі двері кабінету й тихо зайшла всередину. Касим, який саме закінчив свою телефонну розмову, здивовано підвів на неї голову. «Жанночко, щось сталося?» — запитав він із неприхованою тривогою в голосі.
Вона глибоко, цілком спокійно вдихнула й промовила: «Касиме, я розумію турецьку мову». У кабінеті миттєво повисла оглушлива тиша. Вона була густа й важка, мов щільний туман перед грозою, що насувається.
Касим швидко закліпав, явно не відразу усвідомивши справжній зміст сказаного. «Що?» — перепитав він і ніяково прочинив рота, ніби намагаючись дібрати правильні слова. «Жанно, що саме ти хочеш цим сказати?» — уточнив приголомшений наречений…
