Чуйний Олексій миттєво прокинувся, міцно обійнявши тремтячу дружину й прошепотівши слова втіхи. Їхній неймовірний емоційний зв’язок дозволяв їм відчувати біль одне одного навіть на підсвідомому рівні. Заспокоївшись у рідних обіймах, суддя провалилася в глибокий сон без сновидінь аж до самого ранку.
Наступний робочий день розпочався з візиту пронозливого адвоката Олега Вікторовича Савельєва, який представляв інтереси обвинуваченої четвірки. Слизький юрист спробував закинути вудочку щодо взаємовигідного вирішення питання, але натрапив на крижану стіну презирства. Дарія Дмитрівна жорстко обірвала перемовника, заявивши, що вважає його клієнтів брудними тваринами, негідними найменшого поблажливого ставлення.
Коли підсудних завели до зали суду, вони миттєво впізнали в суворій жінці свою давню жертву, і їхні обличчя перекосив тваринний жах. Суддя Лебедєва подумки тріумфувала, передчуваючи, яку незавидну долю їм уготують у місцях не настільки віддалених. Як з’ясувалося з матеріалів слідства, один із ґвалтівників, Вітя Козлов, підробляв різноробом у місцевому драмтеатрі.
Скориставшись службовим становищем, він провів своїх п’яних спільників за куліси, де вони запримітили самотню костюмерку, яка затрималася після вистави. Почерк злочину повторився точнісінько: жертву обманом заманили до порожньої гримерки й замкнули на ключ. Слухаючи збивчасті свідчення постраждалої дівчини, Дарія Дмитрівна ніби наяву бачила перед собою всіх фігурантів власної справи двадцятирічної давнини.
Прокурор педантично зачитав незаперечні докази вини, підкріплені медичними оглядами й зібраним біологічним матеріалом. Витримавши важку паузу, суддя Лебедєва, карбуючи кожне слово, оголосила суворий вердикт. Усю четвірку мерзотників було визнано винною й засуджено до шести років ув’язнення у виправній колонії загального режиму без права на оскарження.
Дивлячись у сповнені відчаю очі своїх шкільних мучителів, жінка не стрималася від короткої моральної відсічі. Вона голосно заявила на весь зал, що справжнє призначення чоловіка полягає в захисті й повазі до жінок, а не в задоволенні ницих інстинктів. Завершивши процес, суддя покинула будівлю з відчуттям найглибшого морального задоволення й закритого гештальту.
Дорогою додому щаслива Дарія заїхала до елітного супермаркету, набравши повні пакети преміальних закусок, фруктів і пляшку колекційного напою. Увімкнувши в машині ритмічний трек, вона мчала вулицями, ловлячи себе на думці, що готова порушити кілька правил дорожнього руху від переповнюючої ейфорії. Припаркувавшись біля під’їзду, вона відразу зателефонувала чоловікові з проханням допомогти донести важку ношу….
