Він розважливо не став більше стріляти на ураження, а одним гігантським стрибком подолав відстань у два кроки, що їх розділяла, і щосили, навідліг ударив Микиту важким сталевим руків’ям свого пістолета просто по незахищеній щелепі. Від такого нищівного удару Микита миттєво обм’як і повалився на підлогу, мов ганчір’яна лялька. Данило грізно височів над поваленим ворогом, важко й хрипко дихаючи від надміру адреналіну в крові. Переможець повільно й презирливо оглянув розгромлену кімнату, переводячи важкий погляд на переляканих до смерті гостей вечірки й решту кримінальних босів, які тепер жалюгідно зіщулилися від страху по темних кутках зали. «Наш сьогоднішній урочистий саміт офіційно завершено», — голосно й владно оголосив Данило, ховаючи зброю.
«А тепер негайно забирайтеся звідси всі до єдиного, поки я раптом не передумав і не залишив вас тут назавжди». Розкішна кімната спорожніла буквально за лічені секунди, а найбагатші й найвпливовіші кримінальні авторитети столиці боягузливо розбіглися в різні боки, просто як жалюгідні мокрі пацюки, що тікають із тонучого корабля. Данило з огидою подивився вниз, на Микиту, який приходив до тями й жалюгідно стогнав на залитій кров’ю підлозі. Потім він задумливо подивився на свій гарячий пістолет, затиснутий у руці, і все ж прибрав його назад у кобуру. «Можеш не тремтіти, я зовсім не збираюся бруднити руки й убивати тебе просто тут, Микито», — несподівано тихо й втомлено сказав Данило своєму колишньому другові.
Почувши це, Микита з надією підвів на нього свій побитий погляд, попутно спльовуючи на підлогу густу кров із розбитих губ, і запитав: «Але чому ти залишаєш мені життя, це тому, що ми з тобою все ще одна сім’я?» «Зовсім ні, виродку», — бридко відповів Данило. «Просто смерть від кулі — це надто легке й милосердне покарання для такої гнилі, як ти. Ти ж так сильно хотів одноосібно керувати серйозним бізнесом у цьому місті? Чудово, твоя мрія здійснилася, і тепер ти довгі роки завідуватимеш запиленою поштовою кімнатою в тюремному блоці суворого режиму».
«Я просто сьогодні офіційно здам тебе з потрохами слідчим, і повір мені, ти повільно й болісно гнитимеш у тісній одиночній камері до самого кінця своїх жалюгідних днів, щосекунди усвідомлюючи той факт, що колись ти мав абсолютно все, але через власну тупість втратив це назавжди». Закінчивши свою промову, Данило з бридливістю повернувся до колишнього друга своєю широкою спиною, назавжди викреслюючи його зі свого життя, і впевненим кроком попрямував просто до розгромленої кухні. Альона все ще нерухомо стояла там, будучи, як і раніше, безглуздо вдягненою у свою мішкувату, потворну робочу уніформу. Її мишачого кольору волосся розтріпалося й вибилося з-під сітки, а збілілі руки все ще намертво стискали той самий рятівний важкий срібний піднос, мов щит. Данило плавно зупинився просто перед нею, ніжно зазираючи в її перелякані очі.
Він дуже обережно простягнув свою велику, теплу руку й дбайливо зняв ті самі потворні окуляри в товстій оправі з її блідого обличчя. «Пробач мені, я тоді так безглуздо схибила», — уривчасто видихнула Альона, винувато вказуючи пальцем на бездиханне тіло товстого Руденка неподалік. «Насправді я цілилася просто в його руку з пістолетом». «Заспокойся, моя хоробра дівчинко, ти все зробила просто ідеально», — м’яко заспокоїв її Данило. Він ніжно взяв її забруднене обличчя у свої сильні долоні й пристрасно поцілував.
І це був зовсім не поблажливий поцілунок могутнього начальника та його безправної підлеглої. Це був глибокий, щирий поцілунок сильного чоловіка, який нарешті визнав у жінці, що стояла перед ним, абсолютно рівну собі партнерку. «Змушений повідомити, що ти офіційно звільнена з цієї посади», — грайливо прошепотів Данило просто їй у губи. «Що ти сказав?» — Альона нерозуміюче відсторонилася від нього в цілковитому замішанні від таких слів.
«Повір мені, ти просто найгірша й найнекомпетентніша офіціантка в цьому місті», — він широко усміхнувся, і це була найперша по-справжньому щира, світла й тепла усмішка, яку вона коли-небудь узагалі бачила на його суворому обличчі. «Сама подумай: ти постійно роняєш дорогі підноси, ти дико кричиш на важливих VIP-клієнтів закладу, а ще ти вкрай небезпечно жбурляєшся важкими столовими приборами просто в голови гостей». «І саме тому», — урочисто промовив Данило, повільно дістаючи з внутрішньої кишені піджака маленьку, витончену оксамитову коробочку, яку він завбачливо забрав із того самого сейфа зрадника за мить до початку фінальної перестрілки. «У мене для тебе є одна зовсім нова, ексклюзивна робоча вакансія мого рівноправного партнера в усьому. Одразу попереджаю: базова зарплата там просто жахлива за ринковими мірками, твій ненормований робочий день триватиме практично безкінечно, і так, час від часу тебе намагатимуться жорстоко вбити конкуренти».
Вислухавши цю незвичну пропозицію, Альона довгим, вивчальним поглядом подивилася просто йому в очі. Потім вона перевела свій погляд на мільйони яскравих міських вогнів нічного Києва, які безкраїм килимом розкинулися далеко внизу під їхніми вікнами. Вона дивилася на цей величезний, небезпечний світ, який вони щойно вдвох успішно підкорили. «А скажи мені, щедре медичне страхування до цієї посади додається?» — з хитрою усмішкою запитала вона. «Обіцяю тобі абсолютно повне й безлімітне медичне покриття», — цілком серйозно, з клятвеною ноткою в голосі запевнив її Данило.
Альона щасливо розсміялася у відповідь і промовила: «Ну що ж, у такому разі я, мабуть, погоджуюся на цю роботу». Та сама фатальна червона цятка, з якої почалася вся ця божевільна історія, той самий смертоносний лазер найманого снайпера так і не вразив свою намічену ціль тієї дощової ночі. Але зрештою великий і страшний Данило Мороз однаково був уражений у саме серце чимось куди могутнішим і небезпечнішим, ніж куля. Він остаточно й безповоротно закохався в просту дівчину. І, як виявилося, це була єдина куля у всьому світі, від якої цей жорсткий чоловік ніколи в житті не хотів би ухилятися.
І отак один випадково пролитий келих на підносі й одне відчайдушне рішення, ухвалене за жалюгідну частку секунди, назавжди змінили абсолютно все в долі сироти Альони Линник. Ця дівчина успішно пройшла неймовірний, сповнений смертельних небезпек шлях від простого подавання дешевих напоїв клієнтам до повноправного керування величезною кримінальною імперією столиці. Своїм прикладом вона наочно довела всім одну просту істину: іноді найнебезпечніша людина в закритій кімнаті — це зовсім не той накачаний амбал, у руках якого заряджена зброя, а та непомітна людина, якій більше абсолютно нічого втрачати в цьому житті.
