Назвавши координати, дівчина пішла ставити чайник. Дзвінок у двері пролунав за рекордні десять хвилин. «Приймай гостей!» — розплився в усмішці Колосов. «Я з подарунком!» «Яким?» — не зрозуміла Женя. «Проходьте на кухню, там не дме». «Облиш свій чай!» — зареготав чоловік і ступив убік.
Євгенія визирнула на сходовий майданчик і остовпіла. Біля стіни, стискаючи в руках гігантський оберемок червоних троянд, стояв Олександр. Хлопець світився від щастя й мовчки всміхався. «Сашко!» — несамовито закричала дівчина, повиснувши на шиї коханого. «Чому не попередили?! У мене навіть борщу немає!» «Це сюрприз. А поляну ми привезли з собою», — Роман потряс важким пакетом із супермаркету.
Невдовзі вся трійця сиділа за накритим столом. Женя не могла відірвати закоханих очей від свого чоловіка, все ще не вірячи в реальність того, що відбувається. Колосов поривався піти, але господарі наполягли на святковому обіді. «У страшному сні б не наснилося, що питиму з тобою за одним столом!» — усміхнувся Саша, цокаючись із Колосовим. «Від любові до ненависті, і назад…»
«Бійся друзів, а не ворогів!» — мовив Роман. «Я перед вами в неоплатному боргу. Хто б міг подумати, що Женя врятує мою імперію. До речі, ваш юрист нікуди не втік, просто сімку викинув. Образився як першокласник, а будував із себе акулу юриспруденції». «Нехай іде з миром!» — відмахнулася Женя. «Головне — Саша на волі!»
«Які плани на життя?» — поцікавився бізнесмен. «Жити на повну котушку!» — засяяла дівчина. «Чудовий план. Можу прилаштувати до своєї фірми на хорошу посаду. Підеш?» — запропонував Роман Олександрові. «Відмовлюся», — категорично відповів хлопець. «Ми почнемо все з чистого аркуша. Поїдемо подалі від мегаполісів. Ти зі мною?» — він із надією подивився на Женю.
«Хоч на край світу», — не вагаючись відповіла вона. «Поважаю ваш вибір». Роман клацнув замками дипломата, витяг пухкий конверт і поклав його перед молодими. «Що це?» «Стартовий капітал!» — підморгнув чоловік. «Будьте щасливі, ви вистраждали це право». Попрощавшись, Колосов поїхав у справах.
Женя зазирнула в конверт і ахнула. Такої кількості нулів вона не бачила за все своє життя. «Нічого собі!» — присвиснув Олександр. «Шеф вирішив карму почистити. Слухай, у мене визрів геніальний план!» — його очі загорілися азартом. «Викладай!» «Пам’ятаєш ті місця, де ми зустрілися?»
«Ще б пак, це найкраще місце на землі». «Там поруч із монастирем продавався шикарний дерев’яний зруб у два поверхи. Я ще дивувався, кому потрібен такий палац у тайзі. Пам’ятаєш?» «До чого ти ведеш?» — розсміялася Женя, здогадуючись про відповідь. «Купуємо той терем! Навколо природа, благодать. Я нарешті відкрию столярну майстерню, робитиму меблі».
Погляд Саші іскрився непідробним дитячим захватом від передчуття здійсненої мрії. «Ідеально! Кращого місця для нашої сім’ї просто не існує!» — заплескала в долоні щаслива Євгенія. «Вирішено! Завтра пакуємо валізи й їдемо в наше нове життя!» — Олександр міцно пригорнув до себе кохану. Женя вперше в житті відчула спокій і блаженство. Біля цього мужнього чоловіка було тепло й затишно. Вона знала, що він ніколи не зрадить. Вірила в те, що попереду на них чекає щасливе майбутнє і спокійне життя, далеко від метушні, інтриг і зради.
