Літня Надія Степанівна краєм ока помітила, як її підопічний Антон силкується непомітно прошмигнути до своєї спальні, і миттєво розлютилася. Гучний окрик рознісся коридором, коли жінка розгледіла неохайний зовнішній вигляд підлітка. Вона з обуренням вказала на розірвані на шмаття штани та сорочку, дорікаючи хлопцеві в повній безсердечності та неповазі до чужої праці. Стара бідкалася, називаючи хлопчиська справжнім прокляттям усього свого життя і вимагаючи відповіді за безнадійно зіпсовані речі.
Хлопець понуро опустив погляд, з усіх сил намагаючись приховати від суворої родички свіже садно на щоці та величезний синець під оком. Однак розлючена баба Надя була занадто захоплена спогляданням постраждалого гардероба, щоб звернути увагу на розбите обличчя. Опікунка продовжувала голосно голосити, обсипаючи підлітка лайкою і скаржачись на майбутні непередбачені витрати. Вона нещадно трясла Антона за плечі, даючи волю накопиченій люті та сильному роздратуванню.
У пориві гніву жінка пригрозила, що її ангельський терпець ось-ось увірветься, і тоді вона неодмінно здасть нестерпного хлопчиська до дитячого будинку. За її жорсткими словами, саме там було найбільш підходяще місце для подібних невдячних сиріт. Надія Степанівна вголос картала себе за давнє рішення дати притулок племіннику, бідкаючись, що замість тихої дитини отримала суцільне ходяче непорозуміння.
Від цих жорстоких слів усередині у підлітка все похололо через панічний страх перед державним притулком. Йому зовсім не хотілося залишати цей дім, нехай навіть його вихованням займалася настільки холодна і сувора жінка. Найбільше хлопець боявся, що до опікунки дійдуть чутки про його нещодавню вуличну сутичку із сусідським Ігорем. Якщо баба дізнається правду про бійку, в хід неминуче піде гнучкий вербовий прут, після якого сидіти буде нестерпно боляче щонайменше цілий тиждень.
Стара продовжувала свердлити зіщуленого хлопчика важким поглядом, запитуючи небеса, за що їй дістався такий неймовірний тягар. Вона злісно пригадала, що недолуга мати принесла його в подолі, а розсьорбувати сумні наслідки тепер доводиться саме їй. У цей самий момент свідомість Антона почала стрімко каламутніти, а до вух долинали лише уривки старечих голосінь.
Раптова нудота накотилася потужною хвилею, викликавши сильне запаморочення. Обриси предметів у кімнаті втратили колишню чіткість, а голос баби Наді, яка злякано кликала його на ім’я, зазвучав немов із глибокої труби. Навколишній світ остаточно втратив барви і стрімко занурився в непроглядний морок.
Отямившись, підліток виявив, що вже лежить на власному ліжку у своїй кімнаті. Схилившись над ним, стояла місцева медсестра Ірина Аркадіївна, яку перелякана родичка екстрено покликала на підмогу. Фельдшерка лагідно пожурила пацієнта за те, що він до смерті налякав свою опікунку, від якої тепер за версту тхнуло серцевими краплями. Жінка м’яко поцікавилася, що ж послужило справжньою причиною такого глибокого і раптового непритомнення.
Хлопець зробив різку спробу піднятися, але кімната знову закружляла перед очима, змусивши його безсило відкинутися на м’які подушки. Медична працівниця веліла йому лежати спокійно, резонно запідозривши, що справа не обмежилася звичайними синцями та забоями. Повернувшись до Надії Степанівни, яка стояла поруч, вона озвучила серйозну підозру на струс мозку. Потім Ірина Аркадіївна знову звернулася до хлопчика, лагідно закликаючи його розповісти про причини нещасливого конфлікту…
