А це прямо означало, що останні сторінки історії й драматичні події після відходу з льоду залишалися цілком невідомими аж до цього моменту. Коли здивований фахівець перегорнув останню сторінку старого щоденника, він виявив акуратно складений аркуш паперу, приклеєний до внутрішнього боку обкладинки. Його явно додали значно пізніше, бо почерк помітно відрізнявся, і це був не звичайний текстовий запис, а докладна намальована схема.
Це була детальна топографічна карта з указанням точного пішого маршруту від місця посадки літака до узбережжя, з позначками нічних привалів і розташування схованки. Хтось із членів екіпажу таємно повернувся до покинутого літака вже після того, як вони остаточно його залишили. Він повернувся крізь крижану пустку й навмисно залишив цю схему, ніби точно знав, що колись хтось знайде цю машину й зможе пройти весь шлях до самого кінця.
Офіцер Бергман дивився на намальовану від руки схему дуже довго й зосереджено. Потім він повільно підвів погляд на велику карту узбережжя, що висіла на стіні капітанської рубки. Скелястий мис, позначений на старій фотографії, і фінальна точка маршруту на схемі ідеально сходилися в одній-єдиній локації.
Рано-вранці наступного дня була оперативно сформована й споряджена наземна пошукова група. Четверо підготовлених людей вирушили в невідомість на гелікоптері, маючи на руках лише точні географічні координати. Вони зовсім не знали, що саме знайдуть у вказаному місці і чи залишилося це укриття недоторканим за минулі вісімдесят років.
Дослідники не уявляли, чи збереглися бодай якісь сліди того, що шестеро людей сховали там у тисяча дев’ятсот сорок четвертому році. Гелікоптер обережно приземлився біля скелястого підніжжя крутого схилу, і споряджена група повільно рушила вперед камінням. Уже за двадцять хвилин напруженої ходи один із фахівців підняв руку, зупиняючи інших, і мовчки вказав просто перед собою.
Серед холодного сірого каміння, ледь виступаючи над промерзлою поверхнею землі, виднілася стара металева конструкція. Вона була сильно вкрита іржею, але мала цілком явне рукотворне походження. Те, що містилося безпосередньо поруч із нею, остаточно перевернуло все логічне розуміння цієї заплутаної історичної загадки.
Ця дивна металева конструкція насправді виявилася замаскованим входом, а точніше, тим, що від нього залишилося після довгих десятиліть. Низька укріплена аркова рама була дуже надійно вмурована просто в стрімкий скельний схил. За нею ховався темний і надзвичайно вузький коридор, що йшов глибоко в надра крижаної скелі.
Його стіни були акуратно викладені масивними дерев’яними балками, які сильно потемніли від невблаганного часу, але зовсім не згнили. Суворий і безжальний арктичний холод, наче в кріокамері, зберіг цю деревину майже в первісному вигляді. Група синхронно ввімкнула потужні тактичні ліхтарі й украй обережно увійшла всередину загадкового бункера.
Цей таємничий підземний коридор був близько двадцяти метрів завдовжки. У самому його кінці містилося просторе приміщення, явно обладнане руками досвідчених професіоналів, які чудово знали, що саме вони роблять. Уздовж укріплених стін стояли місткі стелажі, а поруч лежали рештки складного технічного обладнання: вимірювальні прилади, товсті кабелі й порожні металеві контейнери.
Усе довкола було густо вкрите шаром віковічного пилу й блискучого сріблястого інею. Приміщення виглядало цілком недоторканим, ніби люди пішли звідси тільки вчора й просто не встигли вчасно повернутися. Але де ж був небезпечний стратегічний вантаж — та сама причина, заради якої будувався цей бункер і заради якої шестеро людей назавжди зникли з військових радарів?..
