Деякі з цих утрачених машин досі значаться зниклими безвісти. Але цілий літак, вмерзлий у дрейфуючий айсберг, — це вже зовсім інша, унікальна історія. Поставало закономірне запитання про те, як машина могла опинитися всередині крижаної брили, впасти в льодовик і бути захопленою льодом упродовж десятиліть.
Таке справді можливо, і подібні неймовірні випадки в історії авіації вже траплялися. У 1942 році в суворих умовах Гренландії було втрачено цілу ескадрилью американських літаків, так звану «Загублену ескадрилью». Їх дивом виявили майже через п’ятдесят років під вісімдесятиметровим шаром міцного льоду.
Але тут було дещо особливе, що відразу насторожило досвідчених фахівців, які прибули на місце. Літак не був глибоко занурений, він перебував у найверхніших шарах айсберга. Це означало, що лід навколо нього або значно танув останніми роками, або машину захопило відносно недавно.
Обидва ці варіанти породжували дедалі нові логічні загадки. І на жодну з них дослідницька команда поки що не мала чіткої відповіді. Водолази почали ретельну підготовку до складного занурення наступного ранку.
Саме тоді один із них, оглядаючи корпус літака крізь товщу льоду з борту човна, помітив важливу деталь, про яку відразу доповів керівникові операції. Це було щось дивне, що не вкладалося в жодну з версій, які активно обговорювалися на борту останні дві доби. Важкий люк у фюзеляжі був відчинений зсередини.
Його не вибило сильним ударом і не зламало випадково під час жорсткого падіння. Він був саме відчинений так, як його зазвичай відчиняє людина, яка хоче вийти назовні. Кріпильні петлі чудово збереглися в крижаному полоні.
Механізм замка, судячи з видимих фрагментів, перебував у цілком робочому стані в той момент, коли лід захопив машину. Але цей вражаючий факт означав лише одне. Хтось перебував усередині цього літака після падіння, і цей хтось у якийсь момент самостійно відчинив люк.
Керівник операції, досвідчений норвезький військово-морський офіцер Кнут Бергман, наказав негайно припинити всі радіопереговори відкритими каналами. Подальший оперативний зв’язок мав здійснюватися виключно через захищену зашифровану лінію. Водолази отримали докладний інструктаж і організовано пішли під воду.
Перше розвідувальне занурення тривало трохи менше сорока хвилин. Коли втомлені водолази повернулися на борт, вони довго зберігали напружене мовчання. Один із них, досвідчений фахівець із двадцятирічним стажем роботи в арктичних умовах, зняв маску й просто сказав, що там є ще дещо, що потребує обов’язкового огляду.
Знімки, зроблені спеціальною апаратурою під водою, відразу передали на центральний монітор. Фюзеляж був сильно пошкоджений у носовій частині, що, найімовірніше, сталося під час жорсткого удару об крижану поверхню. Але хвостова секція бомбардувальника збереглася майже повністю.
На хвості під шаром льоду, який за останні тижні частково підтанув, чітко проступало оригінальне маркування. Там були нанесені заводські літери й цифри, що складали унікальний розпізнавальний код. Бергман негайно передав цей секретний код до центрального штабу…
