«У нашому захолусті грошей немає, от і доводиться обробляти столичних товстосумів», — пояснив свекор. І тут Єгор видав приголомшливу новину: «А я за тиждень відлітаю у відрядження». Тарілка з хлібом ледь не вислизнула з ослаблих пальців Марини. «У яке ще відрядження?» — синхронно запитали батько з невісткою.
Вона чула про це вперше в житті. Чоловік зробив страшні очі, безмовно благаючи дружину підіграти йому перед батьком. Стримавши докори, що рвалися назовні, Марина промовчала. «Вранці подзвонили з роботи, сказали, що мої курси зсунули на цей місяць. Доведеться летіти, інакше знову пропущу навчання», — гладко стелив Єгор.
Дружина вирішила відкласти скандал до вечора, й далі граючи роль ідеальної господині. Скоса розглядаючи свекра, вона дивувалася, який розкішний вигляд він має для своїх п’ятдесяти двох років. Легка сивина й зморшки лише додавали йому брутального шарму. Їй до жаху хотілося дізнатися, чи живе він із тією молодою пасією, але спитати прямо вона не наважувалася.
Після обіду гість поїхав на зустрічі, і Марина пішла в наступ. «Якого біса я дізнаюся про твої від’їзди останньою?» — накинулася вона на благовірного. «Ти спала, коли був дзвінок. Не моя вина, що графік зсунувся! Давай без істерик у перший же день приїзду батька», — боягузливо виправдовувався Єгор.
Марина проковтнула образу, чудово розуміючи справжні мотиви чоловіка. Наступні кілька днів минули в гнітючому мовчанні. Свекор пропадав на переговорах, Марина тягла побутову лямку й роботу, а Єгор ховався за монітором. Напередодні від’їзду чоловік помчав збирати документи й закуповувати речі в дорогу.
Дівчина звично куховарила, коли на порозі з’явився радісний Віктор Львович із тортом і пляшкою ігристого. «Крига скресла, інвестори дали добро!» — урочисто оголосив він. Марина чемно привітала чоловіка й запропонувала відкрити шампанське. Наодинці зі свекром її нерви натягувалися, мов струни.
Вона залпом спорожнила келих, упіймавши на собі насмішкуватий погляд гостя. «Часто так стрес знімаєш? П’єш, як лимонад», — усміхнувся він. Знітившись, невістка схопилася й заходилася метушливо накладати макарони з котлетами. Серце калатало десь у горлі, а спина палала від його пильного погляду.
«Давай ще по одній», — м’яко запропонував свекор, даючи зрозуміти, що не засуджує її слабкість. «Скажи як на духу, любиш мого телепня?» — раптом спитав він після третього келиха. «Люблю», — збрехала Марина, намагаючись переконати в цьому саму себе. Віктор Львович гірко всміхнувся: «Чоловіка треба цінувати, тільки якщо він заради тебе гори звертає».
«Я от теж матір Єгора любив, а потім пішов по руках. А вона все терпіла й чекала, заплющуючи очі на мою підлість. Видний я був у молодості…». «Ви і зараз дуже видний», — несміливо вихопилося в Марини. Наступної миті широка долоня свекра накрила її руку…
