Гірко ридали вбиті непоправним горем мати й батько, чиї колись радісні обличчя тепер спотворилися від нестерпного душевного мукання і найглибшого відчаю. Брати й сестри не стримували рясних, пекучих сліз, із жахом усвідомлюючи масштаб трагедії, що назавжди змінила звичний уклад їхнього дому. Тихо й безмовно сумували дідусь та бабуся, чиї пересохлі старечі очі вже не могли виплакати всю тяжкість обрушеного на них горя.
Величезне, всепоглинаюче горе темним, задушливим саваном охопило всю їхню велику родину, не залишивши місця для найменшої надії чи втіхи. Адже вони назавжди, безповоротно втратили свою ненаглядну кровиночку, яка була справжньою іскринкою світла в їхньому розміреному повсякденні. В одну страшну, фатальну мить не стало всіма улюбленої доньки, невпинно дбайливої сестрички і безмежно обожнюваної, лагідної онучки.
Життя цієї неймовірно прекрасної, доброї дівчини обірвалося надто рано, залишивши по собі лише дзвінку, болісну порожнечу в серцях рідних. Вона пішла, немов пелюстки ніжного бутона крихкої троянди, якій через злий жребій не судилося розпуститися назустріч сонцю. Жорстока доля безжально потоптала цей прекрасний квіт, позбавивши його можливості подарувати світові свій неповторний, чарівний аромат юності.
Уся околиця в одну мить занурилася в глибокий, безпросвітний траур, наче сама природа співчувала цій невідновній, страшній біді. Сусіди й знайомі щиро оплакували безчасний, несправедливий відхід зовсім юної красуні, якій всі пророкували довге й щасливе майбутнє. Ця тендітна дівчина справді нагадувала свіжий весняний квіт, щойно почавший радувати світ своїми першими яскравими барвами.
А зовсім поруч, немов завмерла скульптура скорботи, стояв її приголомшений невимовним горем наречений, що в одну мить втратив сенс свого земного існування. Він безсилий опустив голову, не в силах приховати від оточення пронизливого болю, що пек від серця. В його спустошеному погляді читалася лише абсолютна безнадія людини, у якої жорстока доля відняла найдорожчий скарб на світі.
Їй зовсім недавно ледь виповнилося шістнадцять — по-справжньому прекрасна, безтурботна пора найсвітліших надій і великих, грандіозних планів. У ці чудові золоті роки так щиро хочеться поринути в цікаве навчання, відчиняючи для себе нові горизонти знань. Молодій душі хочеться безтурботно наряджатися в гарні модні речі, весело танцювати під сучасні ритми й просто насолоджуватися кожною плинною миттю…
