— Послухайте всі! Цей готель відкритий не тільки для багатих і знаменитих. Відтепер тут людяність буде головним критерієм якості. Той, хто буде ділити людей на сорти, на багатих і бідних, не вартий тут працювати ні хвилини.
Гості в холі почали голосно аплодувати. Усі дивилися на Михайла Львовича з щирим захопленням і повагою. Ті, хто вчора вважав його нікчемою, сьогодні були готові схилитися перед його мудрістю.
На завершення Михайло Львович сказав фразу, яку запам’ятали всі:
— Справжнє багатство не в грошах і акціях. Воно в образі думок і чистоті серця. Якщо думки великі, то і людина стає великою, навіть у лахмітті.
Сказавши це, він повільно вийшов з готелю разом зі своїм юристом. Персонал і гості, що стояли позаду, довго дивилися йому вслід у благоговійній тиші. Кожен думав про себе: саме таким і має бути справжній власник — тим, хто цінує в людині душу, а не вартість її піджака.
З того пам’ятного дня атмосфера в готелі повністю змінялася. Персонал тепер ставився до кожного гостя, незалежно від його вигляду, з щирою повагою і турботою. Люди в місті стали говорити, що Михайло Львович побудував не просто розкішний готель, а й заклав у ньому фундамент справжньої людяності.
Коментування закрито.