Перед відходом Ваня попросив дозволу забрати кілька бабусиних фотографій зі старого сімейного альбому. Батько байдуже знизав плечима, нагадавши лише про необхідність дотримати даного матері слова. За кілька годин омріяний диван уже благополучно стояв на улюбленій дачі.
Повернувшись додому, Іван розвинув бурхливу діяльність, захоплено майструючи рамки для привезених світлин. Дружина з неприхованим подивом спостерігала за цією несподіваною творчою метушнею чоловіка. Вона ніяк не могла второпати, навіщо йому знадобилася ціла фотовиставка, якщо цілком вистачило б і одного кадру.
«Ти просто не уявляєш, які зміни чекають на нас уже найближчим часом», — загадково відповідав чоловік. Що б Іван не намагався довести, дружина так нічого й не зрозуміла з його плутаних пояснень. Уже наступного ранку молодий чоловік зібрався їхати на дачу, щоб досконало дослідити привезені меблі.
Згадавши поради юриста, він припустив, що бабуся могла сховати таємне послання саме у своєму спальному місці. Це була лише інтуїтивна здогадка, але перевірити її варто було неодмінно. Однак перед самим виїздом за місто пролунав тривожний телефонний дзвінок.
Мати скаржилася на різке погіршення самопочуття й просила терміново приїхати, бо батько пішов у справах. Іванові довелося поспіхом розвертати автомобіль і мчати до батьківського дому. Тетяна й справді мала трохи блідий вигляд, але це було лише тимчасовим наслідком її власних нервових інтриг.
Хлопець присів на край ліжка й співчутливо поцікавився симптомами раптової недуги. Замість відповіді мати прудко витягла ті самі відмовні документи й наполегливо простягнула їх синові. Ваня не став квапитися, спокійно зауваживши, що ці папери — аж ніяк не панацея від усіх фізичних хвороб.
«Ти просто надто багато нервуєш, а щойно заспокоїшся, здоров’я одразу налагодиться», — зіронізував він. Почувши це, Тетяна ніби за помахом чарівної палички миттю зцілилася від своєї недуги. Вона роздратовано заявила, що їй полегшає лише після появи його підпису на бланках…
