Коли Кофі, рейнджер національного парку Серенгеті, побачив те, що лежало в кущах біля села Мбілі, він подумав, що це останки великої тварини. Але потім це щось поворухнулося, і чоловік зрозумів, що дивиться на живого лева. Видовище, що відкрилося перед ним, змусило серце стиснутися від жаху.
Цар звірів повільно згасав у страшних муках, страждаючи від навали незліченних паразитів. За п’ятнадцять років роботи рейнджером Кофі бачив багато чого: від народження нового життя до тяжких наслідків браконьєрства. Він бачив страждання слонів, позбавлених бивнів, ховав дитинчат тварин, які загинули від рук злочинців.
Але такого важкого видовища йому не доводилося бачити ніколи. Величний хижак, символ сили дикої природи, ледь тримався на тремтячих лапах. Колись мускулисте тіло сильно виснажилося, шкіра обтягувала скелет, а грива звисала брудними жмутами.
У золотих очах звіра не було ні люті, ні агресії — тільки безмежна втома і біль. Лев не виявляв ворожості, його лапи підкошувалися при кожному кроці, тіло розгойдувалося від слабкості. Дихання було важким і переривчастим.
Кофі прийняв рішення, що суперечило протоколам безпеки, але серце підказувало правильний шлях. У нього в машині завжди був запас м’яса для приманок.
Повільно, не зводячи погляду з хижака, рейнджер дістав шматок яловичини і обережно поклав його на землю за кілька метрів від тварини. П’ятнадцять років роботи в заповіднику навчили його глибоко поважати диких мешканців савани, особливо великих кішок. Слабкість боролася з інстинктом виживання.
Лев повільно наблизився до їжі і почав їсти жадібно, але без звичайної могутності та грації. Кожен рух щелеп відбирав останні крихти життєвої енергії. Поки звір їв, Кофі підійшов ближче і детально розглянув його стан…
Коментування закрито.