Кожного теплого літнього вечора Дмитро любить довго сидіти на своїй зробленій із найкращого дерева веранді, ніжно обіймаючи дружину за плечі. Він із тихою, умиротвореною посмішкою спостерігає за тим, як їхня маленька донечка весело і безтурботно грається з собакою в безпечному дворі. У такі щасливі моменти він часто згадує того переляканого, самотнього підлітка, що сиротливо стояв на порозі в крижану листопадову ніч. Він щиро дякує тому хороброму хлопчикові за непохитну внутрішню силу не зламатися під жорстокими, безжальними ударами долі.
Він безмірно вдячний самому собі за неймовірну впертість, що дозволила вибудувати своє прекрасне життя з абсолютного нуля. Адже часом найкращі, найнадійніші будинки будуються зовсім не з елітних, нечувано дорогих будівельних матеріалів. Вони по цеглинці зводяться з осколків розбитих сердець, сліз щирого прощення і незламної, сталевої волі до повноцінного життя. А справжня, міцна сім’я — це далеко не завжди ті люди, з якими ти тісно пов’язаний кровними узами за фактом свого народження.
Справжня сім’я — це ті близькі, рідні за духом люди, яких ти свідомо обираєш сам і дбайливо створюєш своєю щоденною турботою. Це закономірний результат твоєї особистої праці та дорослого вибору кожного нового дня не пасувати перед труднощами, що виникають. Це тверда рішучість продовжувати вірити в життєві чудеса, незважаючи ні на які перешкоди, людські зради та розчарування. І вся ця дивовижна історія служить найяскравішим доказом того, що людський дух здатний подолати абсолютно будь-які випробування на шляху до щастя.
Коментування закрито.