Дорога забрала більше часу, ніж я розраховувала. Коли я переступила поріг дому, одна з покоївок перелякано прошепотіла, що Клавдія Миколаївна вже пів години як замкнулася зі старим господарем у кабінеті. Я підійшла до дверей і завмерла на секунду, почувши голос тітки.
— Дядьку, ти просто піддався на вправну маніпуляцію цієї доглядальниці, — переконувала вона. — Ця дівчина — професійна аферистка. Вона молода, втерлася в довіру, поки я була в роз’їздах.
Це класична схема — підмінити аналізи, нашептати лагідних слів. Ну поглянь на речі тверезо. Хіба може диво статися через двадцять років?
Тут є одне здорове рішення. Треба негайно провести повторний аналіз у моїй клініці, і ти переконаєшся, що пригрів на грудях гадюку. У неї немає ані краплі нашої крові.
Я увійшла до кабінету. Ілля Данилович сидів за столом, змарнілий і блідий, а Клавдія стояла над ним. Коли я з’явилася, вона урвалася, і в її очах на мить майнула холодна впевненість хижачки, яка твердо знає, що гра йде за її правилами.
— Я не аферистка, тітко, — мій голос тремтів, але я змусила себе дивитися їй просто в очі. — Я була у фермера, який був із нею в її останню годину, і ось що ми виявили в його домі. Я зробила крок до столу й поклала перед дідусем забруднений аркушик.
Я побачила миттєву реакцію Клавдії: вона ледь помітно хитнулася назад, але втрималася, вчепившись у край столу. Магнат тремтячими руками розгорнув клаптик паперу й довго вдивлявся в нерівні рядки. У кабінеті стало так тихо, що я чула власне дихання.
Він відкрив стіл і дістав якогось старого листа. Довго звіряв літери, дивлячись то в записку, то в лист. — Це… це почерк Лізи, — видихнув він, і його голос надломився.
Її нахил, її манера скорочувати слова. Він читав повільно, і з кожним реченням його обличчя ставало дедалі кам’янішим. Потім підвів на племінницю погляд, у якому читався нестерпний біль.
— Клавдіє, — Ілля Данилович говорив тихо, — Ліза пише, що ти знала про несправність. Після її смерті ти отримала контроль над усім моїм бізнесом. А якби моя донька була жива, у тебе не було б нічого.
Це послання звучить як страшне обвинувачення. — Усе брехня, — здавлено вимовила Клавдія. — Брудна підробка від брудної самозванки…
