Відкинувши рядно, Василь Григорович виявив кришку льоху, і щойно її підняли, як стогони стали виразнішими. На дні, на купі старої мішковини, лежав літній чоловік, і його обличчя було бліде, мов крейда. Насилу ми вдвох витягли тіло фермера нагору й влаштували його на ліжку.
Я відразу взялася до огляду: на його голові виднілися сліди від важкого удару, які виглядали страхітливо. Усе це вказувало на дуже кепське становище. Василь Григорович зателефонував до поліції й швидкої допомоги.
Я прикинула, що з міста їм добиратися не менш як дві години, тому обережно обробила рану й наклала тугу пов’язку з знайдених у шафі чистих простирадл. У якийсь момент фермер на мить опритомнів і насилу розплющив повіки, а його погляд, затуманений болем, зупинився на мені. — Я помираю і більше не боюся, — прохрипів він, і кожне слово давалося йому з болісним трудом.
— Вони приходили по це. Його тремтячі пальці потяглися до кишені поношеної жилетки. Насилу він витяг складений у кілька разів клаптик паперу, пожовклий від часу й укритий темними давно засохлими плямами.
Старий фермер простягнув його мені. Я розгорнула папір. Почерк був нерівний, літери завалювалися набік, ніби рука автора слабшала з кожним словом.
То був лист, написаний Лізою в її останні хвилини життя. — Тату, я знаю, що не доживу до ранку. Добра людина Герасим знайшов мене й допоміг із пологами.
У тебе онука, я назвала її Дарією. Заклинаю тебе, тату, не шукай її відкрито. Аварію підлаштувала Клавдія, гвинти відмовили.
Бережи від неї мою дівчинку, бережи від неї онуку, тату. Холод пробіг моєю шкірою. Василь Григорович стояв позаду мене й мовчав.
Він теж прочитав текст через моє плече й похмурнів так, що його обличчя стало схоже на кам’яне різьблення. Він мовчки поклав руку мені на плече, і в цьому жесті були і підтримка, і негласна клятва довести справу до кінця. Тепер у нас були не просто підозри, у нас було обвинувачення, написане слабнучою рукою моєї матері.
Коли прибула поліція, а швидка забрала фермера, було вирішено розділитися. Василь Григорович, розуміючи серйозність ситуації, вирушив просто до управління поліції, щоб передати слідчому інформацію про замах і нові докази. А я дочекалася таксі й поїхала до особняка, щоб розповісти дідусеві про результати нашої поїздки….
