«Проходьте, ваша донька там», — відкарбувала Катя, впускаючи журналіста до тісного коридору. «Навпроти неї сидить той самий чоловік, який зіпсував усе її життя, а заодно життя вашої онуки, онука і ще собаки, яка взагалі не є членом родини». Дідусь винувато й кволо всміхнувся, після чого пройшов усередину.
Катя з передпокою виразно почула гучний скрик матері, а також лайку Олега. Упізнавши в несподіваному гостеві знаменитого репортера, тиран миттєво знітився й міг лише бурмотіти прокльони, що мали мало спільного з візитом такої важливої персони. Наступного дня Самоєдов поспіхом поїхав, а за дві доби до дому Гриньових нагрянули кремезні люди в уніформі й вивели з квартири Олега.
Той навіть не намагався чинити опір. Мати тихо плакала, а Катя із задоволенням думала про те, що її вітчимові саме там і місце, куди його везуть. У спеціалізованій лікарні, де він пройде курс реабілітації.
Лише тепер усім стало остаточно ясно, що допомогти цьому деспотові може виключно кваліфікований психіатр. За два дні до довгоочікуваного випускного, коли Катя із захватом приміряла свою готову сукню в гостях у тітки Олі, їй на мобільний зателефонувала мати. «Дзвонив твій дід, велів збиратися. Він приїде по нас за тиждень».
«А навіщо?» — щиро здивувалася Катя, продовжуючи милуватися своїм приголомшливим відображенням. «Бо так треба. Ми назавжди переїжджаємо до великого міста».
«Ти ж так не хотіла нічого змінювати», — з хитрою усмішкою підколола Катя, але голосом цієї емоції не видала. «Я просто хочу жити, Катю. Я нарешті хочу нормально жити».
Виходячи з під’їзду кравчині й прямуючи додому, Катя знову зіткнулася носом до носа з Мироном. «А які в тебе плани на це літо?
