Спустошена страшною звісткою, майбутня мати застигла з похиленою головою, відчуваючи лише тупий біль у грудях. Через кілька хвилин вона знайшла в собі сили підвести очі й запитати про місце поховання коханого. Бухгалтер, яка особисто була присутня на жалобній церемонії, зголосилася накреслити детальний план кладовища. На запитання про можливий візит до рідні покійного Олеся відповіла категоричною відмовою, мовчки спостерігаючи за тим, як на аркуші з’являється маршрут.
Її кроки петлястими стежками некрополя були важкими й невпевненими. З неба почали зриватися перші крижані краплі, але дівчина вперто брела до своєї мети. Усередині міцніло переконання, що душа нареченого потребує їхньої останньої розмови та її щирого покаяння. Почуття провини з’їдало зсередини: адже це саме її егоїзм змусив хлопця поїхати додому на самоті назустріч своїй загибелі.
Опади стрімко перетворювалися на зливу, і змерзле тіло почало бити сильним дрижаком. Ризик підхопити небезпечну для дитини інфекцію зараз зовсім не хвилював убиту горем жінку. Незабаром попереду з’явилася потрібна ділянка, що повністю збігалася з намальованим орієнтиром. Свіже поховання буквально потопало в гігантських вінках, а по сусідству височіла похмура старовинна споруда.
Ця масивна кам’яна споруда, ймовірно, слугувала родинною усипальницею далеких родичів Андрія. Хоча активні поховання там припинилися багато десятиліть тому, склеп регулярно реставрували. Погляд дівчини впав на дерев’яне розп’яття, з якого на неї дивилося до болю знайоме обличчя нареченого. Прошепотівши слова вітання крізь пелену сліз, вона знесилено впала на сиру землю.
Час втратив будь-який сенс у цьому потоці нескінченних ридань і відчаю. Коли істерика пішла на спад, організм нагадав про себе моторошним ознобом і раптовим нападом голоду. Усвідомивши необхідність терміново знайти ночівлю в чужому місті, вона спробувала намацати мобільник. Однак гарячковий пошук по всіх кишенях куртки не увінчався успіхом — апарат безслідно зник.
Від безсилля хотілося просто заплющити очі й залишитися лежати на цій холодній алеї. У цей момент грозові хмари вибухнули оглушливим тріском, обрушивши на землю справжню стіну крижаної води. Рухома інстинктом самозбереження, майбутня мати рвонула до важких стулок родової усипальниці. Заржавілі двері піддалися, і вона ковзнула всередину, пошепки просячи вибачення за своє вимушене вторгнення.
Дівчина опустилася на крижану земляну підлогу, залишивши невелику щілину для доступу тьмяного вуличного світла. Похмуру тишу моторошного місця раптово порушило різке й лякаюче дзижчання. Здригнувшись від несподіванки, втікачка помітила екран дорогого смартфона, що світився в пилу. Із завмиранням серця, згадуючи містичні фільми про дзвінки з того світу, вона відповіла на виклик ледь чутним хрипким голосом.
Після напруженої паузи чоловічий баритон у динаміку повідомив про втрату ґаджета й запропонував щедру винагороду за повернення важливої інформації. Почувши координати своєї пропажі, незнайомець згадав, що напередодні проводив там будівельні заміри. Дізнавшись, що змерзла співрозмовниця ховається від негоди просто всередині стародавнього склепу, чоловік втратив дар мови. На тому кінці дроту зависла пауза нерозуміння…
