У голові крутилася лише одна думка: якнайшвидше дістатися ліжка й поринути в глибокий сон. Занять у коледжі того дня не передбачалося, тому можна було повноцінно відпочити. Раптом хтось наполегливо гукнув її на ім’я, змусивши пригальмувати крок. Уздовж тротуару неспішно котився автомобіль, за кермом якого усміхався нещодавній знайомий, пропонуючи підвезти додому.
Дівчина недовірливо звела брови, сумніваючись, що їхні маршрути збігаються. Хлопець лише весело розсміявся, запевнивши, що такого просто не може бути. Досі залишається загадкою, що саме змусило обережну сироту сісти в салон до малознайомого водія. Замість поїздки додому вони захоплено їздили вулицями майже до самого полудня.
Сонливість як рукою зняло, а прокинувшись ближче до вечора, вона визирнула у двір і обмліла. У припаркованій унизу іномарці дрімав ранковий залицяльник, дбайливо стискаючи розкішну квіткову композицію. Починаючи з цього романтичного моменту, пара проводила разом кожну вільну хвилину. Приблизно через дванадцять тижнів з’ясувалося, що закохані чекають на поповнення.
Дізнавшись приголомшливу новину, майбутній батько без роздумів попросив її руки. Він пообіцяв відвезти обраницю до себе на батьківщину відразу після завершення відрядження, щоб представити мамі й брату. Однак Олеся злякалася такого раптового візиту й попросила хлопця підготувати ґрунт заздалегідь. Їй здавалося зовсім непристойним звалитися майбутнім родичам на голову при надії та без попередження.
Чоловік намагався відмахнутися від цих страхів, називаючи їх надуманими дурницями. Але бачачи ображене обличчя нареченої, завжди поступався її вмовлянням. Як випускниця інтернату, дівчина підсвідомо чекала осуду від благополучної та забезпеченої родини нареченого. Вона щиро сподівалася перечекати перший шок рідні на відстані, навіть якщо здавалася коханому занадто лякливою.
Його від’їзд відбувся близько дев’яноста днів тому. Час у розлуці тягнувся болісно довго, немов перекриваючи кисень. Незабаром наречений безслідно зник з радарів: телефон мовчав, а візити припинилися. Оточуючі почали злорадно шепотітися, переконуючи вагітну, що столичний гість просто втік від відповідальності.
Віддане серце відмовлялося вірити злим пліткам. Минуло вісім довгих тижнів, коли під час рутинного візиту до бухгалтерії вона краєм вуха вловила страшну розмову. Колеги обговорювали трагічну смерть інженера, який займався запуском їхніх цехів, через що кімната закружляла перед очима вагітної жінки. До тями вона прийшла вже на дивані головного бухгалтера, піймавши на собі жалісливий погляд начальниці.
Літня жінка тихо поцікавилася, чи справді вона мала стосунки із загиблим відрядженим. Ледве сівши, нещасна розридалася і стала благати розповісти всі подробиці. Виявилося, що трагедія сталася через фатальний збіг обставин просто біля будинку хлопця, де на нього накинулася трійця вуличних бандитів. Попри те, що злочинців швидко затримали, повернути хорошу людину було вже неможливо…
