Для мене цей простий папірець став найважливішим символом і постійним нагадуванням про те, яку високу ціну інколи доводиться платити за збереження власної чоловічої гордості й гідності. Мій ультрасучасний телефон на полірованому столі несподівано видав різкий звук вхідного виклику, перервавши мої ранкові роздуми. На яскравому дисплеї визначився номер офіційного комутатора з Менської виправної колонії, де в цей момент відбував свій тривалий строк Роман Казанцев. Це був уже третій його безуспішний дзвінок за останній місяць, на який я зовсім не збирався відповідати ні сьогодні, ні будь-коли в майбутньому.
Я легким рухом пальця натиснув червону кнопку «відхилити» й повільно, з насолодою повернувся разом зі своїм кріслом до величезного панорамного вікна. Широкий і спокійний Дніпро осліпливо яскраво блищав під теплими, лагідними променями весняного квітневого сонця, символізуючи початок нового життя. Білі туристичні катери й моторні човни, що проходили внизу, лишали за собою на синій воді довгі, піняві білі сліди. Величезне місто за склом жило своїм звичним, метушливим життям, абсолютно нічого не знаючи про ту маленьку людську драму, що розігралася в одному з конференц-залів лише чотири місяці тому.
Той страшний грудневий вечір здавався мені тепер не кінцем світу чи особистою трагедією, а вкрай необхідною, рятівною хірургічною операцією. Ця метафорична операція була неймовірно болісною, жорстокою й по-справжньому кривавою, але водночас вона була критично, життєво важливою для мого подальшого існування. Пом’ята купюра на брудній підлозі конференц-залу й зім’ятий предмет жіночого гардероба, недбало кинутий у бічну кишеню мого піджака, стали ідеальним каталізатором процесу зцілення.
Ідіотський, нетверезий сміх пихатих керівників компанії став тим самим гострим скальпелем, який назавжди, безжально вирізав злоякісну пухлину з мого покаліченого життя. Так, я назавжди втратив сім довгих років своєї молодості, витрачених на підтримання ілюзії щасливого, але цілком фальшивого шлюбу з чужою мені людиною. Я назавжди втратив красиву, але меркантильну дружину, яка ніколи в житті мене по-справжньому, щиро не кохала.
Я позбувся престижної й високооплачуваної роботи, кар’єрне зростання на якій від самого початку було збудоване на фундаменті з чужих, брудних кримінальних злочинів. Але натомість усіх цих сумнівних втрат я нарешті здобув найголовніше — я повністю, беззастережно повернув собі самого себе і свою самоповагу. Купюра в скляній рамці на стіні раптом упіймала яскравий, грайливий сонячний промінь, відбивши світло просто мені в очі. Потворний маркерний напис «Оренда» осліпливо зблиснув перед моїм поглядом, мов остаточно затягнутий, більше не кривавий шрам на душі. Моя принизлива, багаторічна оренда в цій чужій грі остаточно й безповоротно закінчилася назавжди.
