— Ви готові підписати дозвіл на ексгумацію батька?
Катя підписувала документ тремтячою рукою. Думка про те, що батька доведеться турбувати в могилі, розривала серце. Але це був єдиний спосіб довести, що його вбили.
— Вони почнуть тиснути на вас, — попередив Рибаков. — У них гроші, зв’язки. Ви готові витримати?
— Готова, — твердо відповіла Катя.
Через тиждень у селі з’явилася слідча група. Почали опитувати сусідів, вивчати медичні документи. Тамара Федорівна влаштувала істерику на всю вулицю.
— Що ви робите?! Чоловіка мого покійного турбуєте! Це вона, стерво, все підлаштувала! З колонії озвіріла зовсім!
Свекруха металася по двору, розмахувала руками, кричала на весь квартал:
— Я до суду подам! Я вас усіх знищу! У мене зв’язки є! Не таке бачили!
Сусіди виглядали з вікон, але ніхто не заступився. Усі боялися зв’язуватися з Тамарою Федорівною. Вона відразу ж зателефонувала Андрію. Той примчав до обласного центру на своєму позашляховику, увірвався в кабінет слідчого. Намагався домовитися, пропонував гроші, погрожував зв’язками, але Рибаков виявився непідкупним.
— Вийдіть з кабінету, поки я вас не затримав за спробу дачі хабаря, — сказав він холодно.
Андрій вийшов блідий, тремтячими руками набрав чийсь номер:
— Не вийшло, слідчий «чистий», не бере. Готуй гроші на хороших адвокатів, багато грошей.
Голос його тремтів — уперше за п’ять років він відчув справжній страх.
Тим часом ексгумацію провели тихо, рано-вранці. Катя стояла біля могили й плакала, дивлячись, як дістають труну батька.
— Пробач мені, тату, — шепотіла вона. — Але інакше не можна. Вони мають відповісти за те, що з тобою зробили.
Результати експертизи прийшли через два тижні. У тканинах Федора Петровича виявили препарат від тиску в концентрації, що вдесятеро перевищувала смертельну дозу. Така кількість ліків могла потрапити в організм тільки ззовні, з їжею або питвом.
Слідчий Рибаков зателефонував Каті.
— Результати експертизи прийшли, — повідомив він. — Офіційно порушено кримінальну справу за статтею «Вбивство».
Тамару Федорівну викликали на допит. Вона прийшла з адвокатом, кричала й розмахувала руками:
— Це підстава! Катька сама йому підсипала, коли ще на волі була!
Але алібі в Каті було залізне: п’ять років у колонії, сотні свідків. Адвокат — молодий, нахабний хлопець у костюмі за сто тисяч — намагався знайти лазівки, говорив про давність справи, про брак доказів. Слідчий мовчки показав йому банківські виписки, свідчення свідків, результати експертизи.
— Ваша підзахисна може полегшити свою долю, якщо розповість правду, — сказав Рибаков холодно.
Тамара Федорівна трималася до останнього. Твердила, що ні в чому не винна, що це все підступи Каті. Але коли їй показали відеозапис зі свідченнями безхатька, який упізнав її на фотографії, обличчя свекрухи стало сірим.
— Я хочу поговорити з адвокатом наодинці, — прошепотіла вона…
Коментування закрито.