Я опритомнів, виявивши, що намертво прив’язаний до товстого стовбура дерева. Жорсткі мотузки настільки глибоко впивалися в моє побите тіло, що було зовсім неможливо поворухнутися або зробити глибокий вдих. Українські браконьєри жорстоко побили мене, лісничого Миколу, і кинули в цій глухій лісовій хащі болісно помирати. Це була їхня безжальна помста за мої довгі роки непохитної боротьби з їхнім нелегальним кривавим промислом.
Однак моє безнадійне становище виявилося далеко не найстрашнішою обставиною того жахливого дня. Лише за кілька кроків від мене стояв масивний бурий ведмідь, чиї проникливі бурштинові очі дивилися прямо на мене. Лісове повітря раптово застигло в лячній, зовсім зловісній і напруженій тиші. Раптово дикий звір піднявся на задні лапи, височіючи наді мною величезною триметровою горою.
Його гігантська пазуриста лапа з лячною швидкістю зметнулася високо вгору. Міцно заплющивши очі, я подумки попрощався з життям, чекаючи неминучого смертельного удару. Пролунав глухий хлопок, але замість гострих, як бритва, кігтів я відчув лише різкий поштовх поруч зі своїм плечем. Нищівний удар хижака прийшовся точно по товстій мотузці, туго обмотаній навколо стовбура дерева.
Лісовий гігант замахнувся знову, і ще один важкий удар обрушився на пута, що стягували мене. Величезний і небезпечний хижак цілився зовсім не в мене, а в мої кайдани. У голові спалахнула неймовірна, майже божевільна думка про те, що ця тварина щиро намагається мене звільнити. Звір важко опустився на всі чотири лапи і підійшов до мене впритул.
Його масивна морда опинилася за лічені сантиметри від мого побитого обличчя. Він уважно обнюхав мене з тихим, утробним бурчанням, потім міцно вчепився зубами в товстий канат і потягнув щосили. Мотузка сильно натягнулася до межі, але так і не піддалася зусиллям ведмедя. Волокна були наскрізь мокрими від нічної карпатської роси і затягнуті браконьєрами практично намертво…
