Вона зачаровувала пари, що святкували річниці, корпоративні групи, що піднімали тости за угоди, і багатих приїжджих, спраглих до розкоші. Вона була в захваті, коли отримала свої перші великі чайові — 12 тисяч від менеджера хедж-фонду, який оцінив її знання про вина Бордо. Ці чайові пішли прямо в скарбничку мрії Каті про танці.
Поза рестораном світ Світлани був куди скромнішим. Її крихітна квартира була однокімнатною, де Катя спала в куточку, відгородженому лавандовою фіранкою. Вітальня служила їдальнею, а кухня була ледь достатньо просторою, щоб у ній розвернутися.
Але вони справлялися, прикрашаючи кожен куточок малюнками принцес і фотографіями екзотичних місць, які вони мріяли колись відвідати. Незважаючи на труднощі, Світлана була сповнена рішучості забезпечити доньці життя, що виходить за рамки скромних зарплат і тісних приміщень. Нова робота в «Лебеді» здавалася кроком у правильному напрямку.
Тому, коли вона приступила до зміни тієї фатальної суботньої ночі, вона і не підозрювала, що її життя ось-ось зміниться. Це була напружена ніч. Усі столики були заброньовані, і, як висловився метрдотель, серед гостей були впливові постаті.
Зазвичай це означало директорів компаній, відомих адвокатів або, можливо, знаменитість у бейсболці. Весь персонал був напоготові, оскільки ходили чутки, що може з’явитися відомий мільярдер. Шеф-кухар Карина Лебедєва метушилася на кухні, тричі перевіряючи свіжі інгредієнти, доставлені з усього світу.
Су-шефи готували страви з хірургічною точністю. Тієї ночі у двері «Лебедя» увійшов Євген Колесніков. Відомий у ЗМІ як відлюдькуватий мільярдер, який рідко дає інтерв’ю, Євген заробив статки у сфері технологій, зокрема, на розробці передового програмного забезпечення для прогнозування, яке жадали придбати уряди та корпорації.
Він володів патентом на революційний алгоритм, що використовується у всьому: від аналізу фондового ринку до розпізнавання облич. Таблоїди влаштовували ажіотаж, коли його помічали, повідомляючи про все — від вибору костюмів до загадкових жінок, які зрідка з’являлися поруч із ним. Одні називали його новим Сергієм Бріном, інші — новим Стівом Джобсом.
Багато хто описував його як геніальну, але безжальну людину, яка, як стверджувалося, цінувала свій час і гроші вище за людську гідність. Але для персоналу «Лебедя» він був просто столиком номер дев’ять тієї ночі, і це все, що мало мати значення — принаймні, згідно з кодексом поведінки ресторану. Світлана, яка вивчила схему розсадки, знала, що він був доданий до списку VIP-гостей в останню хвилину — з тих, хто міг без роздумів витратити сотні тисяч на пляшку вина.
Спочатку Світлана не мала обслуговувати столик дев’ять, але доля має кумедний спосіб втручатися. Ресторан гудів, як вулик на межі хаосу. Офіціанти кружляли залом, немов танцюристи — швидкі, мовчазні та ефективні…
