«А про мого хлопчика можеш назавжди забути!» Їй явно хотілося кинути ще кілька образливих фраз в обличчя беззахисної жертви. Однак чоловік вчасно приобійняв скандалістку за плечі і наполегливо потягнув у бік виходу з вокзалу. Тетяна Сергіївна неохоче підкорилася, знову пустивши театральну сльозу.
«Колю!» — затягнула вона плаксивим тоном. «Ти ж сам чудово розумієш, що це за особа!» «Вона зовсім не підходить нашому Антошці, ще й нахабства вистачило припертися на проводи!» «Що ми можемо змінити, якщо синок сам зупинив на ній свій вибір?» — винувато виправдовувався Микола.
«Ох уже ці мужики, всі ви одним миром мазані!» — не вгамовувалася дружина. «Зовсім не головою рішення приймаєте, а іншим місцем!» Настя стояла неподалік і чітко чула кожне слово, від чого серце стискалося від страшної несправедливості. Вона щиро не розуміла, чим заслужила таку люту ненависть, адже за нею ніколи не водилося поганої слави.
Їхня з Антоном історія почалася ще за шкільною партою, де вони разом навчалися. Ближче до десятого класу між підлітками спалахнула перша, неймовірно чиста і боязка симпатія. Хлопець став проводжати свою обраницю до під’їзду, а теплі вечори вони проводили за нескінченними бесідами на вуличках тихого містечка.
Про жодну дорослу близькість підлітки навіть не думали; їхній перший скромний поцілунок стався лише через два місяці постійних побачень. Закоханий юнак обожнював підхоплювати свою мініатюрну зазнобу на руки і кружляти в повітрі. Настя в такі моменти заливалася дзвінким сміхом, відчуваючи себе абсолютно щасливою, адже їхні стосунки справді були наповнені світлом.
На шкільному випускному вечорі парочка втекла від галасливого натовпу однокласників на тихий річковий берег. До самого ранку вони сиділи в обіймах, шепотілися про потаємне і малювали в уяві картини спільного майбутнього. Так і зустріли свій найперший у житті світанок у статусі дорослих людей. Закоханих зовсім не турбували брудні плітки за спиною, адже вони точно знали про свою невинність.
Антон ставився до своєї дівчинки з неймовірним трепетом, оберігаючи її як найбільший скарб. Здобувши атестати, діти мріяли негайно зіграти весілля, але тут у справу втрутилася рідня нареченого. Якщо раніше батьки вважали цю інтрижку скороминущою юнацькою забавою, то тепер забили справжню тривогу. Владна мати Тетяна Сергіївна заходилася капати синові на мізки, запевняючи, що попереду на нього чекають десятки таких ось дівчат.
Батько, Микола Володимирович, лише покірно кивав, оскільки звик перебувати в тіні своєї пробивної дружини. Тетяна Сергіївна обіймала солідну посаду начальника будівельного відділу в мерії, тоді як її чоловік крутив баранку як звичайний шофер. Найбільше чиновницю виводило з себе походження майбутньої невістки — сіра мишка, та ще й народжена поза шлюбом.
Мати дівчини, Наталія, колись давно повернулася зі столиці вже при надії і народила доньку, так і не розкривши імені батька. Працювала ця жінка звичайною кравчинею: шила сценічне вбрання для місцевого будинку культури і брала дрібні замовлення додому. Природно, породичатися з такою сім’єю амбітна Тетяна Сергіївна не бажала за жодних умов, оскільки у неї вже була на прикметі донька градоначальника Поліночка…
