— засміявся Ігор. — Не смійся. Справа серйозна.
Ігор обіцяв допомогти і через кілька днів передзвонив: — Міша, тут цікава історія. Контейнер дійсно значиться зниклим, але не три роки тому, а п’ять років. І везли в ньому не ваніль, а каву з Бразилії. Страховка була виплачена повністю.
— Тобто офіційно цього вантажу вже не існує? — Саме так. За документами він списаний і застрахований. — А що там насправді лежало? — велике питання.
Ігор розповів подробиці. У 2014 році контейнер МАМК-789456 був завантажений на судно «Атлантік Стар» у порту Сантос, Бразилія. За документами в ньому знаходилося 20 тонн кави в зернах, призначеної для українського імпортера. Судно благополучно дійшло до Одеси, але при розвантаженні виявилося, що контейнер порожній.
Замок був зірваний, двері відчинені, вантаж зник. — Порушували кримінальну справу? — запитав Михайло. — Звичайно. Але нічого не знайшли. Версій було багато: від крадіжки в порту до шахрайства самого імпортера.
У підсумку страхова компанія виплатила компенсацію, а справу закрили. — А що, якщо хтось підмінив вантаж ще в Бразилії? — Цілком можливо. Контрабандисти часто використовують такі схеми. Декларують дешевий товар, а везуть дорогий.
Ваніль обкладається величезним митом, до 20% від вартості. На партії в кілька мільйонів доларів можна заощадити сотні тисяч. Михайло почав розуміти, що потрапив у дуже складну ситуацію. Можливо, ваніль була нелегальним вантажем, який хтось намагався провезти під виглядом кави. Але хто, і чому контейнер опинився в морі?
Тим часом і Волков, і Крючков посилили тиск на місцевих жителів. Волков пропонував дедалі більші суми за інформацію, вже 400 тисяч гривень. Він зняв кімнату в єдиному готелі селища і методично обходив усіх рибалок, розпитуючи про їхні маршрути та знахідки. Люди Крючкова почали з’являтися в селищі щодня, розпитуючи рибалок і навіть заглядаючи в будинки під приводом купівлі риби.
Вони пропонували хороші гроші за свіжий улов, але при цьому уважно оглядали двори та сараї, немов щось шукали. Селище Рибаче було невеликим, усього 800 жителів. Усі одне одного знали, і поява чужинців не могла залишитися непоміченою. Люди почали нервувати. Старожили згадували лихі дев’яності, коли в селище навідувалися бандити, що вимагали данину з рибалок.
Одного вечора до Михайла додому прийшов один із супутників Крючкова — високий худий чоловік із татуюваннями на руках. На лівій руці була наколена роза вітрів — символ моряків, на правій — череп із кістками. — Родіонов, так?
