Легко було б віддати ваніль першому, хто зажадав. Але правильно було боротися за справедливість. Марійка теж не відставала від брата. Вона створила блог про життя в селищі, який читали тисячі підписників. Її репортажі про ванільне виробництво публікували регіональні ЗМІ.
— Я хочу розповідати людям правду, — говорила вона. Як Олена Морозова. Ганна пишалася дітьми та чоловіком. Її ресторан «Ванільне небо» отримав мішленівську зірку, першу в регіоні. Кулінарна школа випускала десятки кухарів, які працювали по всій країні.
Історія Михайла Родіонова здобула міжнародну популярність. Олена Морозова написала книгу «Ванільний рибалка», яка була перекладена 12 мовами. Голлівудська студія купила права на екранізацію. Михайла запрошували виступати на міжнародних конференціях. Він розповідав про свій досвід підприємцям із різних країн, ділився секретами успіху.
— Головне — не боятися мріяти, — говорив він. — І бути готовим працювати заради своєї мрії. Його історія стала прикладом того, як одна людина може змінити долю цілого регіону. Селище Рибаче перетворилося з депресивного населеного пункту на процвітаючий туристичний центр. Українська ваніль завоювала світове визнання.
Її купували найкращі ресторани Європи, кондитерські фабрики Японії, парфумерні будинки Франції. Напис «Зроблено в Україні» став знаком якості у ванільній індустрії. Олена Морозова закінчила свою книгу словами: «Історія Михайла Родіонова доводить, що чудеса трапляються з тими, хто готовий їх помітити і за них боротися». Волков отримав три роки умовно за шахрайство і зник з поля зору. Подейкували, що він переїхав до Туреччини і зайнявся туристичним бізнесом.
Крючков відбував термін у колонії суворого режиму за участь в організованому злочинному угрупованні. А Михайло продовжував рибалити. Тепер у нього був сучасний катер і досвідчена команда, але він, як і раніше, любив виходити в море один, особливо на світанку, коли вода була спокійною, а небо забарвлювалося в рожеві тони. Іноді він думав про те, скільки ще таємниць зберігає море. Скільки контейнерів лежить на дні, скільки кораблів покоїться в безодні, скільки історій чекає на своїх героїв.
Але головне, що він зрозумів за ці роки: справжній скарб — не ваніль, яку він знайшов. Справжній скарб — це сім’я, друзі, можливість допомагати людям і віра в те, що справедливість завжди перемагає, нехай і не відразу. У 2025 році агротуристичний кластер «Ванільна долина» прийняв перших гостей. Михайло особисто зустрічав делегацію японських бізнесменів, які приїхали вивчати досвід вирощування ванілі. — Ласкаво просимо в нашу ванільну казку, — сказав він, дивлячись на квітучі орхідеї в теплицях.
Море, як і раніше, кликало його, обіцяючи нові пригоди та відкриття. І Михайло Родіонов був готовий до них, тому що знав: удачі приходять до тих, хто не боїться боротися за свої мрії. У селищі Рибаче встановили пам’ятник — бронзову фігуру рибалки, що дивиться в море. На постаменті був викарбуваний напис: «Тим, хто не боїться мріяти». Це був пам’ятник не тільки Михайлу, а й усім, хто вірить у чудеса і готовий за них боротися.
