Населення зросло до 1200 осіб, сюди переїхали фахівці, молоді сім’ї, підприємці. Відкрилися нові магазини, кафе, готелі. Побудували сучасний причал для яхт і катерів. Михайло не забував про своє коріння. Він, як і раніше, виходив у море, хоча тепер це було швидше хобі, ніж необхідність.
Риболовецька артіль «Ведмежий острів» стала однією з найуспішніших на узбережжі. Але життя не стоїть на місці. З’явилися нові виклики та можливості. Уряд оголосив про програму розвитку південних регіонів, і Михайло вирішив взяти в ній участь. Він подав заявку на створення агротуристичного кластера «Ванільна долина».
Проєкт передбачав будівництво готельного комплексу, ресторанів, музею ванілі, розважальних центрів. Туристи могли б не тільки подивитися на плантації, а й взяти участь у процесі вирощування та обробки ванілі. — Це буде унікальний проєкт, — пояснював Михайло інвесторам. — Єдине місце в країні, де можна побачити, як росте ваніль. Проєкт отримав підтримку влади та міжнародних партнерів.
Японська компанія Hokkaido Tourism вклала в нього 800 мільйонів гривень. Планувалося, що кластер прийматиме до 100 тисяч туристів на рік. Будівництво почалося у 2024 році. Михайло особисто контролював кожен етап, пам’ятаючи уроки минулого. Він наполіг на тому, щоб усі підрядники були місцевими, а робочі місця отримали жителі селища. Незважаючи на бізнес-успіхи, Михайло не забував про головне — сім’ю. Він намагався проводити з дітьми якомога більше часу, передаючи їм свої знання та цінності. Сашко під час канікул працював на плантації, вивчаючи біологію орхідей. Він написав курсову роботу про адаптацію тропічних рослин до наших умов, яка отримала високу оцінку викладачів. — Тату, а ти не шкодуєш, що знайшов той контейнер? — запитав якось Сашко.
— Чому я маю шкодувати? — здивувався Михайло. — Ну, стільки проблем було, погрози, суди. Михайло задумався: — Знаєш, синку, в житті часто доводиться вибирати між легким і правильним шляхом….
