Замовивши каву в ресторані після важкого робочого дня, Анна отримала повідомлення від свекрухи. «Після роботи одразу їдь до мене, треба вимити всю підлогу перед приходом гостей. А якщо ні, я виставлю тебе з дому», — йшлося в ньому.
Отетерівши від такої зухвалості, вона відклала телефон убік і мовчки всміхнулася. Адже свекруха ще не підозрювала, що за день до цього Анна ухвалила важливе рішення, але про все по черзі. Офіціантка поставила перед нею чашку запашного капучино, і Анна вдячно кивнула.
Її руки все ще злегка тремтіли, але не від страху перед черговою вимогою Галини Петрівни, а від ледь стримуваного сміху. Дівчина перечитала повідомлення ще раз, із задоволенням смакуючи кожне слово. Погроза виставити з дому прозвучала, як завжди, витончено й напрочуд делікатно.
Останні три роки її життя перетворилися на безкінечну низку подібних наказів. Свекруха вважала, що раз Анна вийшла заміж за її дорогоцінного Ігоря, то тепер зобов’язана прислуговувати всій родині. Невістці належало мити підлогу, готувати вечерю на десять персон, сидіти з племінниками чоловіка й возити свекруху у справах.
І все це треба було робити на додачу до власної роботи в рекламній агенції, де Анна працювала менеджеркою проєктів. Галина Петрівна любила повторювати, що невістка не працює так тяжко, як її син. Жінка називала професію Анни дурницею з папірцями й стверджувала, що справжні гроші приносить тільки Ігор.
Те, що дівчина заробляла майже стільки ж, скільки її чоловік-інженер, свекруха воліла ігнорувати. Як і те, що більшу частину сімейного бюджету Анна витрачала саме на потреби дому, тоді як чоловік спускав гроші на свої хобі. Анна зробила ковток кави й втомлено відкинулася на спинку м’якого крісла.
У ресторані було тепло й затишно, а з динаміків лилася тиха музика. За вікном мрячив дощ, а вона нарешті могла розслабитися після блискуче проведеної презентації. Клієнт був у захваті, шеф пообіцяв премію, тож день сміливо можна було назвати дуже вдалим.
Цей день став би ще кращим, якби не чергове обурливе повідомлення. Телефон знову завібрував: «Ти що, оглухла, я чекаю відповіді!». Свекруха писала, що гості прийдуть о сьомій, а в неї болить спина, тому сама помити підлогу вона не зможе.
Жінка додала, що Ігор повідомив про вільний час дружини після шостої, тож часу має вистачити. Анна всміхнулася, усвідомивши, що чоловік знову слухняно доповів матері про її розклад. Він завжди залишався слухняним маминим синочком, не здатним відмовити матері, саме тому їхній шлюб повільно котився в прірву.
Вона швидко набрала відповідь: «Галино Петрівно, у мене свої плани на вечір, не зможу приїхати». Відповідь від невдоволеної родички надійшла майже миттєво. Свекруха обурювалася наявністю планів, заявляла про обов’язок допомагати родині й називала Анну невдячною егоїсткою.
Галина Петрівна писала, що син на роботі надривається, а дружина навіть підлогу помити не хоче. Вона вимагала приїхати негайно, інакше погрожувала зателефонувати Ігорю й розповісти, яка в нього погана дружина. Раніше такі маніпулятивні повідомлення миттєво викликали в Анни сильну паніку…
