Ці прохання сипалися нескінченним потоком, перетворюючи будь-яку романтику на сухі товарно-грошові відносини. Безумовно, Дмитро міг дозволити собі оплачувати будь-які примхи своїх пасій, але він щиро не розумів одного важливого моменту. Чому він зобов’язаний це робити і чому його сприймають виключно як бездонний гаманець або ходячий банкомат? Нескінченні вимоги вже просто виводили його з себе, викликаючи стійку відразу до нових знайомств.
Всі його дівчата чомусь були твердо впевнені: якщо у його батька велика агропромислова компанія, то Дмитро зобов’язаний одягати їх у найкращих бутиках, дарувати діаманти і возити на закордонні курорти. Хлопця таке ставлення до його особистості сильно напружувало і ображало, адже він хотів, щоб цінували його самого. До того ж він намагався не тринькати батьківський капітал даремно, а прагнув заробляти самостійно, працюючи у фірмі батька і поєднуючи це з навчанням.
Дмитро цілком міг забезпечити себе сам, коштів йому вистачало на комфортне життя, але рівно до того моменту, поки поруч не з’являлася чергова мисливиця за чужим багатством. «Боже мій, ну за що мені таке покарання?» — часто думав він, не розуміючи, чому не можна зустріти просту, щиру людину. Саме з цієї причини у Дмитра вже майже рік не було серйозних стосунків, він просто втомився від фальші та лицемірства.
Він намагався тримати дистанцію з дівчатами, оскільки остаточно в них розчарувався, віддаючи перевагу самотності або компанії друзів. Звичайно, він міг дозволити собі легкий флірт або запросити когось на побачення, але не більше того, не впускаючи нікого у своє серце. Але Олеся, вона здавалася зовсім іншою, абсолютно не схожою на всіх інших.
В одну мить вона зруйнувала всі його стереотипи про сучасних дівчат, змусивши повірити в можливість щирих почуттів. Під час тієї вечірки він не міг відвести очей від цієї дівчини, вона притягувала його, немов магніт, своєю природністю. На прощання вони обмінялися номерами телефонів, і вже наступного дня Олеся, всупереч негласним правилам, зателефонувала першою з пропозицією просто зустрітися і прогулятися.
Молоді люди зустрілися в міському парку, довго гуляли тінистими алеями, їли звичайне морозиво, багато розмовляли і ділилися історіями з життя. Вони сміялися, дуріли і відчували себе неймовірно легко в компанії одне одного. Олеся стала першою за останні роки, хто не натякнув Дмитру на похід у дорогий ресторан або модний нічний клуб у перший же вечір.
Вона просто запропонувала насолодитися свіжим повітрям і красою природи, що було для нього ковтком свіжого повітря. «Я обожнюю осінь», — мрійливо промовила дівчина, дивлячись на жовтіюче листя кленів. «Саме цей час, з ароматом стиглих яблук і сухої трави, з ще теплими променями сонця, здається мені найбільш душевним і романтичним періодом року».
Дмитро був приємно здивований, оскільки звик вважати, що дівчата віддають перевагу квітучій весні або палкому літу. Спілкуючись з Олесею, він все більше переконувався, що ця дивовижна дівчина кардинально відрізняється від його колишнього кола спілкування. Незважаючи на яскраву зовнішність і природну харизму, в ній відчувалася глибина, загадка і якась зворушлива беззахисність.
Ця незрозуміла жіноча магія вабила його, а її крихкість і мрійливість викликали непереборне бажання укрити її від усіх життєвих негараздів за своїм сильним плечем. При цьому Олеся чудово навчалася і впевнено йшла на червоний диплом, що викликало у Дмитра щиру повагу. Всі складні сесії та іспити вона складала самостійно, без хабарів і протекцій, покладаючись тільки на свої знання та старанність.
Крім того, вона встигала підробляти перекладами текстів, блискуче володіючи іноземними мовами. Їй був під силу будь-який стиль: від складної художньої прози до заплутаних технічних інструкцій. Жила дівчина у звичайному студентському гуртожитку, але примудрялася завжди виглядати елегантно, стильно і доглянуто.
Вона вміло користувалася косметикою, стежила за зачіскою і носила стильні прикраси, нехай і не з дорогоцінних металів. Олеся не вважала за соромне одягатися не в брендових бутиках, вважаючи, що головне — це смак і вміння правильно поєднувати речі. Для Дмитра вона стала еталоном ідеальної дівчини, яку він так довго і безуспішно шукав.
Дивним здавалося лише те, що у Олесі практично не було близьких подруг, з якими вона ділилася б потаємним. Її спілкування з оточуючими було рівним і доброзичливим, але в душу вона нікого не пускала, тримаючи всіх на відстані. Це стосувалося і її сім’ї, про що Дмитро дізнався лише через кілька місяців їхнього роману…
Коментування закрито.