— Якщо ти з’явишся до неї, тобі доведеться довести, що ти — це ти. А не якийсь аферист, що полює за її… — Стара хмикнула. — За її злиднями. Адже у неї нічого немає, тільки боргова яма.
— Які ще борги?
— Настя довго хворіла. Тая продала все: квартиру, машину, все цінне, щоб оплатити лікування. Набрала кредитів. Нічого не допомогло, а борги залишилися. Ось вона їх тепер і виплачує, у всьому собі відмовляючи.
Андрій слухав, і всередині нього росла нестерпна суміш сорому, провини і бажання негайно все виправити.
— Я все погашу. Я допоможу їй у всьому, — твердо промовив він. — Куплю житло, закрию рахунки. Все, що знадобиться.
Зінаїда Матвіївна похитала головою.
— Ти так і не зрозумів, милок. Їй не рахунки твої потрібні. Їй батько потрібен. Справжній, живий. Який не розчиниться в тумані, щойно совість заспокоїться. Який не буде відкуповуватися чеками. Ти готовий по-справжньому увійти в її життя? Чесно скажи?
Андрій замовк. У нього не було готової відповіді.
— Ось адреса. — Стара протягнула клаптик паперу. — Тая працює в дитячій поліклініці, медсестрою. З восьмої до п’ятої, крім неділі. Роби з цим, що вважаєш за потрібне. Але пам’ятай: один раз ти вже зрадив цих жінок. Другого разу Тая просто не витримає.
Андрій взяв листок. Він все ще зберігав тепло її рук.
— Дякую вам, — тихо сказав він.
— Немає за що мені дякувати. Я це для внучки роблю. І для Насті — вона в глибині душі хотіла, щоб правда відкрилася, хоч і боялася цього.
Він піднявся і попрямував до виходу. Вже на порозі голос старої зупинив його:
— Андрію Михайловичу!
Він обернувся.
— Тая дуже на тебе похожа. Не тільки обличчям, а й характером. Така ж горда і вперта. Вона не кинеться тобі на шию відразу. Буде гнати, відштовхувати. Але якщо ти дійсно хочеш бути її батьком — не відступай.
Він кивнув і покинув кімнату.
Три дні Андрій не мог змусити себе поїхати за цією адресою. Він безцільно блукав величезним порожнім будинком, пив віскі, майже не торкався їжі і годинами дивився на знімок у телефоні — він встиг сфотографувати сторінку з альбому. Тая. Його донька. Доросла жінка, яка прожила три десятиліття без його участі.
На четвертий день зателефонував Павло, його заступник і єдиний вірний друг.
— Андрію, ти куди зник? Ми тут на голках. Справи стоять. Коли вийдеш?
