Сотні людей, що зібралися, із завмиранням серця захоплено дивилися в пронизливо блакитне, зовсім безхмарне небо. Вони всі разом привітно й енергійно махали руками літакам, що пролітали, і радісно, зриваючи голоси, вигукували слова вітання. І ось коли у височині неба стрімко й красиво з’явився знайомий за номером літак дядька Андрія, Аня теж високо замахала руками й дуже голосно закричала.
«Тато наш летить, дивіться всі, це мій тато!» — неймовірно дзвінко й абсолютно щиро раділа ця маленька горда дівчинка. І Санько, заражений цією загальною ейфорією, теж раптом незграбно, забувши про хвору ногу, застрибав на місці від раптового безмежного щастя. Він у цілковитому, неконтрольованому дитячому захваті закинув голову й зі сльозами на очах голосно закричав у безкрає небо.
«Тату, он там наш тато летить, ура!» — абсолютно щиро й зовсім несподівано навіть для нього самого вирвалося в нього з самої глибини грудей. У запалі цих сильних емоцій він навіть не відразу помітив, що дівчинка, яка стояла поруч із ним, уже давно задумливо мовчить. Вона стояла нерухомо й дуже уважно, з розуміючою усмішкою дивилася на свою тихо заплакану матір.
А та, відвернувшись від галасливого натовпу, чомусь квапливо й дуже крадькома витирала гарячі сльози, що раптом набігли, зі своїх почервонілих щік. Пізно ввечері, вже після дуже смачної й ситної домашньої вечері, втомлений, але щасливий Андрій сів на диван поруч із притихлим Саньком. Він по-батьківськи ніжно й дуже лагідно обійняв його своєю великою рукою за гострі, худенькі хлоп’ячі плечі.
«Знаєш, мій хороший, — дуже серйозно й проникливо почав цю найважливішу в їхньому житті розмову він. — Абсолютно всі люди на цій землі повинні обов’язково й неодмінно жити у своїй власній люблячій сім’ї. Лише в справжній сім’ї можна навчитися щиро й віддано любити, берегти одне одного від негараздів, відважно захищати й бути по-справжньому любленою людиною».
Дорослий і сильний чоловік важко замовк на одну коротку секунду, збираючись із думками. А потім він зазирнув просто в очі дитині й дуже тихо, але твердо запитав: «Хочеш назавжди стати справжнім, повноправним членом нашої дружної сім’ї?» У приголомшеного Санька до самого горла раптом боляче підкотився тугий, нестерпно гарячий клубок сліз і вщент перекрив йому будь-яке дихання….
