«От і чудово, тоді ми просто зараз і поїдемо», — щасливо усміхнулася жінка, швидко підписуючи на столі в директора всі необхідні за законом заяви. І безмежно зраділий Санько, ледве встигаючи за нею своєю короткою ногою, швидко вийшов разом із нею з душного кабінету надвір. Насамперед вони на блискучій іномарці заїхали до найбільшого й найкрасивішого торговельного центру в їхньому місті.
Там вони довго ходили бутиками й зрештою купили йому дуже стильні, модні джинси та красиву картату сорочку з м’якої тканини. Уважно подивившись на старі, стоптані до дір Санькові кросівки, Наталя рішуче взяла його за руку й повела просто до дорогого взуттєвого відділу. Із добором відповідного взуття консультантам довелося дуже довго й болісно повозитися, бо розмір ніг у хлопчика був зовсім різний.
Санько від такої пильної уваги продавців жахливо й аж до червоних плям на щоках ніяковів, бажаючи провалитися крізь землю. Але чуйна жінка вчасно й дуже тактовно його заспокоїла, відвівши вбік від цікавих поглядів. «Нічого страшного, любий, одразу після свята ми обов’язково поїдемо до спеціального ортопедичного салону й замовимо тобі за мірками дуже зручні шкіряні черевики».
Вона присіла перед ним навпочіпки, зав’язуючи шнурки на нових тимчасових кросівках. «Один із твоїх майбутніх черевиків обов’язково буде на спеціальній, потовщеній підошві, тоді обидві твої ноги будуть на одному рівні, і кульгати ти майже не будеш. І збоку, коли ти йтимеш вулицею, це буде зовсім і абсолютно непомітно для всіх довколишніх людей».
Потім вони заїхали до престижної місцевої перукарні, де майстер зробив йому модну стрижку, і лише після цього вирушили просто до них додому, щоб забрати Аню, яка чекала. Санько вперше у своєму свідомому й дорослому віці боязко переступив поріг не казенного похмурого дитячого будинку, а справжньої житлової сімейної квартири. Адже він ніколи до цього хвилюючого дня не бував у гостях у звичайних, благополучних родин.
Неповторний, смачний запах справжньої сім’ї, затишного домашнього пирога і ще чогось дуже теплого й безмежно рідного миттєво огорнув усе його насторожене єство. Він, намагаючись не шуміти новими кросівками, боязко пройшов до просторої світлої кімнати й, обережно сівши на самісінький краєчок м’якого дивана, з величезною цікавістю озирнувся довкола. Великий скляний акваріум із прозорою водою стояв у кутку кімнати, і в ньому плавали зовсім дивовижні, переливчасті на світлі різнокольорові рибки.
Санько таких химерних і прекрасних екзотичних створінь раніше бачив тільки в передачах по телевізору в кімнаті відпочинку дитячого будинку. А просто біля самого вікна в іншому, круглому скляному акваріумі нерухомо сиділа справжнісінька жива черепаха. Вона, кумедно витягнувши свою зморшкувату шию з-під панцира, дуже уважно й вивчально дивилася своїми очицями-намистинками на завмерлого хлопчика….
