Анна була красивою та розумною дівчиною двадцяти дев’яти років, яка жила в столиці. Її життя було відносно спокійним: вона вчилася на мистецтвознавця і працювала куратором у невеликій галереї. Робота їй подобалася, але платили мало. Вона жила в скромній квартирі на околиці міста, що різко контрастувало з розкішшю та достатком, які вона часто бачила на виставках, що організовувала.
Хоча Анна цінувала свою незалежність, у глибині душі її постійно мучило відчуття порожнечі, ніби чогось у її житті бракувало. Все змінилося в день, коли Анна зустріла Зейда, одного з найбагатших людей, що проживає в Об’єднаних Арабських Еміратах. Він прибув до столиці з діловим візитом, щоб обговорити важливу співпрацю у сфері мистецтва та культурного обміну.
Незважаючи на щільний графік, Зейд вирішив знайти час, щоб відвідати одну зі столичних галерей, де проходила виставка унікальних творів, які могли б доповнити його приватну колекцію. І хоча його візит був продуманим і обґрунтованим, він навіть уявити не міг, що, входячи до галереї, зустріне людину, яка змінить його життя.
Зейд був чоловіком сорока років, одним із найвідоміших і найбагатших людей в Еміратах. Він славився не лише своїми великими володіннями та інвестиціями в різних секторах, а й своєю загадковістю. Анна відразу помітила його, коли він увійшов до галереї. Його присутність була значною: він був одягнений у бездоганний костюм, а його темні очі відображали суміш мудрості та прихованого смутку.
Хоча в галереї часто з’являлися заможні чоловіки, ніхто з них не привертав увагу Анни так, як це зробив Зейд. Їхня перша зустріч була короткою, але насиченою. Коли Зейд уперше підійшов до Анни, вона була занурена в роботу, зосереджено оцінюючи виставлені картини.
Він кашлянув, привертаючи її увагу, і трохи збентежено заговорив нашою мовою, роблячи помітні помилки, але намагаючись бути зрозумілим.
— Добрий день, — почав він з легким акцентом. — Я шукаю картину, яка може дати мені спокій. Що ви запропонуєте?
Коментування закрито.